Ми з Оленою зустрілись, коли навчались в університеті, і одразу ж закохались. Одружились після завершення навчання. Поселились у квартиру, яку отримали в подарунок від її батьків.
Ми були неймовірно щасливі. Разом прокидались, разом готували сніданок і разом проводили більшість вільного часу. На вихідних часто виїжджали за місто або вибирались до друзів. Я завжди запитував:
- Куди хочеш цього разу?
А вона обирала. Чи то в ресторан, чи в кіно, чи в театр. Вона часто влаштовувала мені романтичні вечері, тож нам ніколи не було нудно. Нам неймовірно пощастило одне з одним.
Так тривало, поки не трапилась одна подія. Одного дня дружина розповіла мені, що її мама, яка живе в іншому місті, дуже хворіє і потребує допомоги. Сказала, що хоче забрати її до нас, щоб подбати про неї. Я не міг не погодитись.
Як тільки теща переступила поріг нашої квартири, їй одразу полегшало. Вона постійно чимось займалась та лише зрідка кашляла. Хоч мені здалось це дивним, проте нічого казати я не став. А вона все більше почала мені докучати:
- Ти бачив, що кран протікає, чому не відремонтуєш?
- Для чого ти купив тюльпанів? Ти що не знаєш, що в мене на них алергія!
- Ти чому з’їв голубці з холодильнику, я їх для себе готувала.
Щоб я не робив, вона тут як тут, готова критикувати кожну мою дію. Я не почуваюсь спокійно у власній квартирі.
Ми постійно сваримось, але це ще можна пережити. Але ж вона постійно жаліється моїй дружині на те, що я поганий зять, який завжди відмовляє їй у допомозі. А таке лиш раз трапилось.
Я намагався пояснити дружині, що всі її звинувачення безпідставні, але вона мене не слухає. Каже, що я дорослий чоловік і сам можу розібратись з нашими конфліктами.
Я вже навіть пропонував купити тещі окрему квартиру недалеко від нас, лиш би вона дала нам спокій. Ми з дружиною стали частіше сваритись через тещу і взагалі без причини. Вона стала менше посміхатись, постійно сидить за комп’ютером та займається своїми справами. Ми перестали разом кудись ходити, вона завжди обирає подруг, а не мене.
А сьогоднішня ситуація взагалі вибила мене з колії. Теща нарікала, що я вночі заважаю їй спати, бо постійно ходжу повз її кімнату. Справа в тому, що наша спальня знаходиться в кінці квартири, і щоб потрапити у будь-яку інші кімнату, доводиться іти повз кімнату тещі. А потім вона узагалі заявила:
- І дітей не потрібно. Вони шумітимуть і не дадуть мені спокійно віку дожити.
Я більше не міг жити в таких умовах. Зібрав все необхідне і переїхав на час до своєї сестри. Дружину поставив перед вибором: або я, або її матір. Вона промовчала, тож думаю її рішення мені відоме.
Я, звісно ж, розумію, що це її мама, але ж не можна через неї все життя перекреслити.
Я люблю її, але так жити не зможу, тож пора збирати документи на розлучення.