Мій чоловік тепер харчується в матері. Уперше він прийшов до неї ніби для того, що провідати, а заодно і перекусити. Потім став ходити все частіше, та й, зрештою, обідає в неї щодня. Звісно, що свекруха не могла цього не помітити, тож випитала в нього, у чому ж справа. Я перестала для нього готувати їжу. Можете вважати мене пoгaною дружиною, але в мене на це є поважна причина.
Ми з чоловіком зустрілись в університеті і одружились одразу після його завершення. Зараз живемо разом, у нас є спільна донечка – Тетянка, яку дуже любимо ми самі і наші батьки. Їй зараз вже 5 років, і вона дуже кмітлива. Ми часто приїжджали в гості до матері чоловіка, гостювали. Ми зі свекрухою завжди ладнали, в нас не було типових відносин між поганою невісткою і злою свекрухою. Принаймні так було раніше, але зараз відносини досить сильно погіршились.
Ось в чому річ. Робота, на якій працював мій чоловік, переживала скрутні часи. Зарплату часто затримували, а інколи й не видавали. Потім її взагалі зменшили, тож я наполягала, щоб чоловік шукав для себе нову роботу.
Я в цей період була в декреті, доглядала за нашою маленькою донечкою. Коли вона пішла до садочка, то я одразу повернулась на роботу. Я працюю в хорошій фірмі, де зберегли моє місце на період декретної відпустки. Добре заробляю, і після невеликих зусиль мене навіть підвищили. Чоловік якраз вирішив, що пора звільнятись, бо не хотів ризикувати грошима, поки я була в декреті. Та й зрештою його підприємство остаточно збанкрутіло, тож у нього не залишалось вибору.
Звісно, що коли це сталось, то я підтримувала чоловіка, як могла. Допомагала скласти резюме, телефонувала за вакансії і розпитувала знайомих. Зрозуміло, що зараз не так просто знайти роботу, але я не здавалась. У мого чоловіка хороша вища освіта, він працьовитий і комунікабельний, рано чи пізно щось повинно було знайтись. На жаль, чоловік дуже швидко здався. Сидів цілими днями сумний удома і не хотів більше нікуди дзвонити.
Зараз пройшло вже два роки, а він досі не знайшов роботи. Інколи ходить на співбесіди, але я бачу, що він не хоче працювати. Звісно, що сидіти на моїй шиї дуже вигідно, але скільки можна це терпіти.
Тож я вирішила щось робити, щоб змусити його розворушитись. Сказала, що більше не буду готувати для нього їжу, та й взагалі не купуватиму продуктів. Я сама їм на роботі або в різних закладах, доньку годують в садочку, а ввечері її забирає моя матір. Вдома є лише продукти першої необхідності, та й їх я заборонила йому брати. Можливо, це й жорстоко трохи, але я вже не знаю, що зробити, щоб він взявся за голову.
Останнім часом мені все частіше надзвонює свекруха. Кричить на мене, що я погана дружина, яка морить чоловіка голодом. Наголошує, що він утримував мене, поки я була в декреті. Але це не те ж саме. Я в декреті доглядала за нашою донькою, що було само по собі важкою працею, а він цілими днями байдикує. Зрештою ми остаточно розсварились, і я перестала піднімати трубку.
Чоловік тепер кожного дня ходить їсти до матері. Жаліється їй на мене, але роботи так і не шукає. А я починаю збирати документи, щоб подати на розлучення. Не знаю, як ще зарадити. Не хочу жити з дармоїдом.