Думаю, що ми всі знаємо історії про злux начальників. Я думала, ця історія буде однією із таких. Я працюю на цьому підприємстві вже декілька років і увесь час уникаю нашого керівника. Він у нас доволі строга людина, за кожен маленький пpoмах може покapaти, а цього ніхто не хоче, в тому числі і я.
У нас у кабінеті завжди ведуться розмови про нього. Він відповідає за увесь наш відділ, і всі до одного мають неприємні історії, пов’язані з ним. Ніколи не знаєш, коли не пощастить потрапити під його гарячу руку. Інколи здається, що достатньо надто голосно дихнути в його присутності. Я, звісно, думала про те, щоб змінити місце роботи, але в наш час дуже не просто знайти роботу з хорошою оплатою.
І от, одного дня, Василь Дмитрович, наш директор, заходить в наш кабінет і просить мене зайти до нього на розмову.
Я вже тоді дуже розхвилювалась, мені важко стримувати свої емоції, особливо сльози. Тож цей випадок не став винятком. Через 10 хвилин я виходила з його кабінету вся в сльозах, тож моїм колегам ще довго довелось мене заспокоювати.
Усі в офісі знають, що я розлучилась із чоловіком два роки тому і дуже болісно це переживала. А потім ще й мій син захворів. Лікарі поставили жахливий діагноз – рак. Ми довго їздили до різних спеціалістів у пошуках якісного лікування та виявили, що єдиним нашим виходом буде полетіти за кордон. Самі розумієте, і проживання, і сама операція неймовірно дороговартісна, а таких грошей у мене не було. Я вже й зичила у всіх рідних і близьких, і машину продала, але назбирати необхідну суму ще не вдалось. А для нас час – дуже важливий.
Яким великим було моє здивування, коли директор не став мене карати, а простягнув конверт і запропонував оплачувану відпустку на такий термін, який буде потрібний. Мені стало так соромно за всі ті випадки, коли ми обговорювали та осуджували його поведінку. Вважали його черствим. А він просто так дав мені необхідні кошти на лікування дитини, без жодної користі для нього.
Я назавжди запам’ятаю цей його вчинок і буду вдячна йому до кінця мого життя.
Зараз ми з сином у Німеччині, йому вже зробили успішну операцію, тож він іде на поправку. Я не можу передати вам, яка я щаслива.
Тож не судіть людину, перш ніж пізнаєте її ближче. Під маскою суворості може виявитись добре серце, а це – найважливіше.