У нас із тещею не було стандартних відносин. Ми завжди ладнали. Так само і з тестем – ми завжди були друзями. Вони завжди поважали наше особисте життя, тож за це ми поважали їх. Ми відвідували їх декілька разів на рік, як і ми їх. Але зараз усе змінилось.
Так склалась історія, що тесть покинув свою дружину заради іншої. Це сталось дуже раптово, і ніхто не очікував на таку поведінку. Очевидно, що в тещі розпочались нелегкі часи. Ми з дружиною розуміли, що вона потребує підтримки, тож стали відвідувати її щотижня. Спершу все було в порядку, а потім вона почала все більше нарікати.
Вона стала розповідати, що їй дуже самотньо самій у домі, все частіше просила, щоб моя дружина залишилась із нею на ніч, а інколи і на дві. Спершу ми постійно погоджувались, все ж таки рідна мати. Але кількість таких ночей все більшала і більшала, тож траплялись тижні, коли дружина ночувала в матері частіше, ніж у власному домі. Я став відчувати невдоволення.
Через цю ситуацію я допустив одну з найбільших помилок у своєму житті. Я вирішив запропонувати, щоб теща приїжджала до нас певний час, поки їй не стане легше. Ми очікували, що вона гостюватиме 1-2 рази на тиждень. Але, звісно, що все сталось зовсім не так. Вона приїжджала фактично кожного дня і сиділа до пізньої ночі. Зазвичай вона все ж поверталась до своєї квартири, хоч і пізно.
Але останнім часом у неї постійно є причини, щоб залишитися з нами на всю добу. І їй раптово стало не подобатися, як ми ведемо своє життя. То двері у квартирі скриплять, а я нічого з цим не роблю, то я надто гучно ходжу попри її кімнату уночі. І, мабуть, я б зміг це терпіти, але вона ж на цьому не зупинилась. Одного разу, коли ми повернулись до квартири, то помітили, що вона привезла деякі свої речі.
Після цього я вже не міг залишатись спокійним. Я зрозумів, що якщо чекати й надалі, то вона поступово переїде в нашу квартиру. Я був дуже вдячний дружині, коли зрозумів, що вона підтримує мою думку. Але ображати покинуту матір ніхто не хотів, тож ми прийняли рішення спільними зусиллями купити їй квартиру в нашому будинку. Тепер теща живе недалеко, і ми маємо змогу відвідувати її якнайчастіше.
Якщо чесно, то я здивований, що ми змогли вирішити ситуацію та залишитись у хороших відносинах. А так, іми щасливі, що зберегли своє особисте життя, і теща щаслива, що тепер живе близько до доньки та має змогу нас відвідати.
Я розумію, що в нас прийнято, щоб уся сім’я жила під одним дахом, але я все ж вважаю, що так бути не може. А як вважаєте ви?