Ми з чоловіком прожили 10, як мені здавалось, щасливих років, а потім p0злyчuлucь. На той час у нас був син, який лише пішов до школи. Розійшлись ми не найкращим чином, я дізналась про те, що він мені зpaджував з іншою жінкою. Після цього ми взагалі перестали спілкуватись. Він часом надсилав трохи грошей для сина, але на цьому все. Те саме сталось із його батьками. У нас раніше були хороші відносини, вони дуже любили свого внука, а після p0злyчeння як крізь землю провалились, просто знuкли. Син, хоч ще й був маленьким, проте розумів, що бабуся з дідусем перестали телефонувати і дуже зacмутився.
Я хвилювалась за нього, це все ж-таки травма для дитини – втратити половину сім’ї. Але вже коли він виріс, то сказав мені, ніби не розумів, що відбувається, тому легко відпустив. Ми жили щасливо вдвох. Я непогано заробляла, проблем із фінансами в нас не було. Та й моя родина завжди була дуже дружньою і підтримувала у важку хвилину. Після розлучення хтось завжди був поруч. То мати з батьком приїжджали навідати, то тітка присилала подарунки, то сестра телефонувала. Загалом, мій син не був обділений увагою. А через 4 роки я вдруге одружилась, і в сина з’явився справжній батько. Вони дуже добре поладнали. Від мого першого чоловіка і його батьків не було жодних звісток.
А потім син, якому вже було 18, прийшов до мене і заявив, що йому телефонувала бабуся. Мені стало цікаво, чого ж вона хотіла після стількох років мовчання. Вона розповіла, як скрутно їй зараз живеться. Просила внука приїхати і навідатись до старенької, бо вона дуже скучила. Син відмовився. Можливо воно й не зовсім правильно, але вона не з’являлась в його житті багато років, тож він їй нічого не винен. Чоловік намагався переконати сина, що це його рідна кров, тож це негарно так чинити, але я підтримала рішення сина. Я не тримала на них зла, але й спілкуватись не хотіла. Потім ми дізнались, що вона померла, та на похорон ми теж не їхали. Вона вже давно встигла стати для нас чужою.