Я вже давно вирішив, що зі своїми тещею і тестем жити під одним дахом не буду. Так сталось, що після весілля мій брат оселився в одній квартирі з батьками своєї дружини. Скільки я наслухався про їхні жAxлuвi взаємини. Брат постійно cкapжиться, що вони їм з дружиною життя не дають, а йому постійно докopяють: то насмітив у домі, то кран не відремонтував. Загалом, не життя, а т0pтyрu.
Я, слухаючи це все, вирішив, що у своїй майбутній сім’ї такого не допущу. Не хочу стати таким нервовим, як мій брат.
Коли я робив пропозицію своїй дружині, то одразу сказав, що нам доведеться скласти гроші і придбати власне житло, щоб жити окремо від усіх.
Вона не дуже була в захваті від цієї ідеї, але зрештою погодилась. Теща із тестем не були цим задоволені. Увесь час наших заручин вони вихваляли мене і просили переїхати до них. Моя дружина – їхня єдина донька, і вони не хочуть її втрачати. Обіцяли допомагати по господарству, а згодом і з вихованням дітей. Все звучало дуже привабливо.
Але я одразу сказав ні. Коли виникли сумніви, то я просто згадав свого брата і відмовився.
Звісно, існує ймовірність, що в нас би все склалось, але я не мав ні найменшого бажання перевіряти це.
Спершу батьки дружини ображались на мене за таке рішення. Не дзвонили і в гості відмовлялись приходити. А потім звикли і примирились, зрозуміли мою позицію та прийняли її.
Зараз ми живемо окремо, у власній квартирі. Виховуємо прекрасну маленьку донечку і підтримуємо відносини із батьками дружини, і з моїми батьками теж. Часто ходимо в гості, завжди допомагаємо, коли виникає така потреба. І знаєте, я переконаний, що все склалось саме так тому, що я відмовився жити з ними під одним дахом. А ви як думаєте?