Я вже декілька років працюю кравчинею. Інколи беру замовлення додому. Мені так зручніше, можу перерву зробити в будь-який момент, та й клієнтів моя робота влаштовує.
Але є одна проблема. Люблять до мене сусіди із проханнями забігати. От наприклад, минулого тижня прийшла тітка Світлана, із квартири нижче поверхом, із порваними штанами. Син порвав у школі, а на наступний день йому було нічого одягти. От вона і прийшла до мене, бо сама не змогла б так акуратно і непомітно зашити їх. Хоч було пізно, але я вирішила допомогти. Зробила, як завжди, все в найкращому вигляді. Повернула та попросила символічну суму за матеріали й час, який я витратила на це.
А вона на мене взяла і образилась. Гроші все ж дала, але я бачила, яка вона незадоволена. Мало того, вона усім сусідам почала розповідати, яка я жадібна і не хочу допомагати в біді. А я що повинна була все безкоштовно зробити? Це все ж таки потрачені час і зусилля, я вже мовчу про матеріали.
Є ще одна схожа жіночка. Вона приносить мені речі, сусідам розповідає, які в мене золоті руки, але ніколи не оплачує. То в неї готівки немає, то вона просить зачекати до зарплати. І так вже не перший місяць. Я намагалась поговорити з нею, згодом зробила спробу працювати з передоплатою, і навіть так я отримала лише частину суми, а на іншу так і не дочекалась. І от я не знаю, як з цим боротись та як правильно чинити в таких ситуаціях. Вимагати грошей чи пробачати.
У моєї знайомої, яка працює юристом, дуже схожа ситуація. У неї кожна вільна хвилина іде на безкоштовні консультації для сусідів і родичів. У її домі постійно хтось просить про допомогу. Грошей, звісно ж, ніхто не пропонує, бо це ж не консультація, а звичайна дружня бесіда. А подруга в мене добра, якщо є потреба, то вона і всю ніч за комп’ютером проведе, щоб з’ясувати нюанси, уточнити закон. Інколи її просять документи перевірити… Ніхто не хоче зрозуміти, що це робота, яка повинна бути оплачена. Навіть найріднішими людьми.
Але це не всі так. Мій брат працює електриком, він з радістю допомагає усім, хто просить. Каже, що йому подобається почуватись корисним. Особливо любить надавати допомогу старшим людям. Вони і на чай покличуть, і домашньою випічкою пригостять, а інколи якусь закрутку дадуть.
І от я не знаю, який варіант кращий. Мені хочеться, щоб мою роботу цінували. Вважаю, що моя робота заслуговує на справедливу оплату. І жодні сусідські відносини не мають на це впливати.
Але зі знайомим не хочеться псувати відносини. Можливо і мені знадобиться колись їхня допомога. А ви би як вчинили, якщо б опинились у схожій ситуації. Взяли б оплату чи просто допомогли?