Мої батьки пoкинули мене, ще коли я був немовлям. Вони зустрічались у старших класах, і мама завагітніла. Батько пішов від матері одразу, а вона пoкинула мене на своїх батьків одразу після народження. Я був їм не пoтрібний. А коли мені було два роки, мати взагалі поїхала до іншого місця, щоб шукати нового життя. З того часу ми більше не спілкувались.
Бабуся із дідусем злились на свою доньку і були розчаровані її вчинком. Вони не могли зрозуміти, як так сталось, що чемна дитина виросла такою жорстокою і егоїстичною. Але мене вони дуже любили. Ніколи не жаліли ні сил, ні часу, ні грошей на моє виховання. Мені ніколи нічого не бракувало. Я ріс щасливою дитиною. Я і досі вважаю їх своїми справжніми батьками. Я вдячний за їхні зусилля і за те, що виховали мене таким, яким я є зараз. Я їм усім зобов’язаний.
Коля мені виповнилось 17 років, то моя двоюрідна сестра запросила нашу сім’ю до себе на весілля. Окрім нас, було ще багато членів родини, зокрема і матір. На той час вона вже була одружена втретє та виховувала чотирьох дітей. Усім не більше 15, а наймолодшому взагалі лише пів року. Мені було дуже цікаво познайомитись із ними, а найголовніше – запитати маму, чому вона так вчинила. Я був готовий вислухати її і навіть пробачити. Знаю, що мої бабуся із дідусем зробили все для мого виховання, але дитина завжди потребує своїх батьків. У мене була єдина фотографія моєї матері, і я беріг її все життя. Я увесь вечір збирався з силами і таки підійшов до матері.
- Знаю, що ти маєш своє життя. Але скажи мені – чому?
- Як чому? Бо ти був лише помилкою. Якби я могла повернутись в той час, то послухала б твого батька і зробила би аб0рт.
Це розбило мені серце, і я ще довго не міг зрозуміти чому. Але я виріс, одружився і зміг відпустити це. А потім отримав телефонний дзвінок.
- Привіт, сину. Твій дядько дав мені номер телефону, то я дзвоню, щоб попросити тебе про допомогу. У тебе ж є своя квартира? Мій син вступив до університету у твоєму місті, то нехай поживе в тебе. Це ж все-таки твій брат, гуртожиток його не влаштовує, а орендувати квартиру надто дорого. Сам розумієш, що в мене ще троє дітей, яких треба прогодувати.
- Перепрошую, але схоже, ви набрали хибний номер.
Я поклав трубку і підійшов до свого сина.
- Ти вже зібрався? Пора маму з роботи зустрічати, а після того ми зможемо поїхати в гості до бабусі із дідусем.
- А скоро усі разом на море поїдемо, правда?
- Звісно.
Можливо мій вчинок і не був найбільш благородним, але він був правильним. Я все життя без неї справлявся, а зараз у мене є дійсно рідні люди, які потребують моєї допомоги.