Таке часто трапляється, але для мене кожен раз як вперше.
Цю бабусю привезли до нас два роки тому. Її син вирішив, що більше не може за нею доглядати, але сміливості сказати їй про це не мав. Просто привіз до дому пристарілих і сказав нам усе пояснити. Я не уявляю, як взагалі можна залишити свою рідну матір, але можна було хоча б поговорити з нею.
Жіночка завжди була дуже ввічливою і доброю до персоналу. Ми всі її любили, приходили послухати історії з життя.
Вона вірила, що син привіз її лише на деякий час і скоро забере до себе додому. Я знала, що це не так, але руйнувати сподівання бабусі зовсім не хотіла.
Син до неї лише зрідка приїжджає.
А вчора в бабусі був день народження. 75 років. Вона увесь день прочекала біля вікна, вірила, що син навідається. Я знаю, що в неї є ще один син – молодший, але від нього вона вже багато років нічого не чула. І попри таку байдужість, якби він зайшов у двері, вона прийняла б його з відкритими обіймами. Але жоден із дітей так і не прийшов.
Ми з колегами вирішили самостійно зробити їй свято. Купили торт, поставили свічки і попросили загадати бажання. Вона посміхалась, хоч в очах були сльози.
А наступного дня вона покликала мене до себе і розповіла про своє життя. Зізналась в тому, що сама винна, що молодший син зник. Завжди любила свого первістка більше, і всі сили вкладала саме в нього та його розвиток. Коли він одружився, то невістку прийняла як рідну дитину, але даремно. Тепер страждає за свої провини тут. Потім вона довго дякувала за торт і за те, що ми не залишили її одну в такий день. З кімнати я виходила, ледве стримуючи сльози. Я не розуміла, чому така сумна доля спіткала таку хорошу жінку. А найгірше те, що вона вважає себе винною за те, що з нею сталось.
Я спустилась до приймальні, де стояв чоловік із букетом квітів. Він явно почувався ніяково, тож я підійшла до нього. Виявилось, що він шукав свою матір, у якої вчора був день народження.
Я провела його до кімнати і осяяла бабусю великою посмішкою. Вона не зрозуміла, чому я така щаслива, але я знала, що її вчорашнє бажання збулось. Пам’ятайте, що ніколи не пізно.