Не буду вдаватись в подробиці, чому ми p0злyчuлucь із першою дружиною, але це сталось. Я був ще досить молодим, тож одружився вдруге. У мене було дві рідні дитини від першого шлюбу і нерідна донька від другого.
Я не дуже її любив, просто відчував, що вона не моя кров. Я допомагав їй чим міг, але ніколи не приділяв так багато уваги, як рідним дітям.
Роки ішли, мої діти виросли, завели власні сім’ї й з’їхали, а інша донька переїхала до міста.
А потім померла моя дружина. Я дуже любив її, тож важко переживав таку втрату. Не знаю, як я пережив це.
Десь через пів року після цього до мене в гості приїхав старший син. Вислухав мене і запропонував продати свою квартиру та переїхати до нього. Мені було самотньо, тож я з радістю погодився.
Мені здавалось, що всі були щасливі через мій приїзд. Я зміг награтись з онуками. Покупця для квартири ми знайшли швидко. Проте сталось те, чого я не міг передбачити. Я не знав, як сказати про це своєму синові, але він помітив, що щось не так, і став розпитувати. Річ у тому, що мені дали фальшиві гроші за квартиру. Я дізнався про це, коли прийшов ставити гроші на рахунок у банку. Сподівався, що син мене зрозуміє, але він одразу похмурнів та сказав, що не може забезпечувати свою сім’ю і мене, якщо я залишився без грошей.
Тож я з’їхав до своєї молодшої доньки. Її радість тривала недовго, бо коли вона дізналась про мою пригоду, то стала дуже непривітною. Я зрозумів, що мені в цьому домі не раді, тож вирішив там більше не залишатись.
У мене залишився лише один вихід – інша донька. Я ні на що не розраховував, коли приїхав до неї та розповів про те, що трапилось. Але на моє велике здивування, вона одразу запропонувала жити в неї. Так я познайомився з її сім’єю, і з внуками, яких раніше ніколи не бачив. Усі були раді моїй присутності.
Так минуло кілька місяців, і я дізнався, що мій знайомий продає свій дім за містом. З’їздив, щоб глянути, та приємно здивувався. Будинок був у чудовому стані, а ціна залишалась посильною. Я зібрав усі свої заощадження та придбав його. Це був мій подарунок для прийомної доньки і її сім’ї. Винагорода за доброту.
Мої рідні діти дуже обурились такому вчинкові й обірвали зі мною усі зв’язки. Вони не могли зрозуміти, чому я подарував будинок чужій дитині, а не рідним. А все тому, що вона прийняла чужого батька привітніше, ніж рідні діти. Я ніколи їй цього не забуду.