Життя Світлани зараз схоже на казку: успішна кар’єра, люблячий чоловік і двійко дітей. Але так було не завжди. Ще декілька років тому вона вважала, що ніколи не знайде свого щастя і залишиться одна.
Скоріш за все, ви не пригадуєте, яким було ваше дитинство. Лише окремі спогади чи події спадуть на думку. Світлана з радістю забула б усе те, що їй довелось прожити, будучи маленькою дитиною.
Батько покинув сім’ю майже одразу після народження дитини. Цього моменту Світлана не пам’ятала, але матір, яка залишила її в кафе, вона ніколи не забуде.
На той момент вони вже декілька годин гуляли, і дівчинка дуже зголодніла. Зайшли в кафе, малеча стала обирати страву. Мама тоді зовсім була без настрою, постійно на щось жалілась. Дитина попросила круасан з шоколадом.
Мама глянула на доньку і декілька хвилин мовчала, а потім, зі злістю в голосі, сказала: «Це ти все зіпсувала».
Потім встала зі столу і сказала їй, що скоро повернеться. Так і не повернулась. Залишила її одну. Через годину очікувань до дитини підійшов власник закладу, який згодом забрав її додому і вгостив круасаном. Вона ніколи не забуде його доброти.
Світлана вже й не пригадує його смак, пам’ятає лише, що він був соленим від її сліз. Це востаннє вона їла круасани. З того часу більше не може на них дивитись, бо вони нагадують їй про ту, що її покинула.
Наступний рік Світлана провела в дитячому будинку. Старалась не втрачати надію на те, що знову зможе знайти сім’ю. І кожного разу, коли над дверима дзвенів дзвіночок, вона очікувала побачити свою матір.
Одного разу таки дочекалась. Прийшла, але не для того, щоб забрати доньку додому. Ту розмову Світала пам’ятає і досі. Матір не просила вибачення, а навпаки звинувачувала доньку у всіх своїх бідах. Адже, за її словами, та зіпсувала їй життя.
Ніхто не очікував, що після народження дитини жінка втратить і роботу, і сім’ю. А тепер вона просто не може виховувати дитину. Краще її заберуть чужі люди, які подбають про неї. Матір очікувала, що дитина зрозуміє і буде вдячною.
Адже в матері був вибір: віддати дитину і дати їй шанс на щасливе майбутнє, або ж залишити її у себе і виростити в бідності та ненависті. Але тоді дитині було цього не зрозуміти. Єдине чого вона хотіла – це щоб мати забрала її додому. Зараз все інакше.
Зараз Світлана вдячна їй за цей вибір. Адже ця ситуація зробила її сильною, навчила цінувати сім’ю і рідних людей. Вдячна за те, що змогла отримати люблячу сім’ю, де росла в достатку і розумінні. За ті всі життєві уроки, які отримала.
А найбільше за тих людей, які любили її незважаючи ні на що, не очікуючи нічого у відповідь. Світлана завжди буде вдячна їй за це.