Не пускаю свою тещу, маму своєї дружини, на поріг нашого дому і маю на це вагомі причини. Хоча, кілька разів вона намагалася до нас таки попасти додому, але я її виставляв з порога.
З Мар’яною ми одружені вже чотири роки та виховуємо сина. Живемо у квартирі мого брата і збираємо кошти на власне житло. Брат від мене старший на дванадцять років, то ж він вже дещо встиг досягнути в житті.
Багатих батьків, які б нам все дали, в нас нема. Моя мама звичайна швачка, а тато любитель міцних напоїв. То ж можна сказати, що гроші додому приносить лише мама, бо батько свої не доносить, а пропиває у перший же день.
Щодо батьків Мар’яни – то її мама хронічна алкоголічка та любителька випадкових зв’язків. Ми вже тричі її відвозили до психіатричної клініки на лікування, і все марно.
А от батька дружини не стало, коли він був ще зовсім молодим. Він повернувся з нічної зміни, був змучений і закурив сигарету, з якою заснув. Так обгорів та помер. Мар’яні було лише вісім років.
Але зараз не про це. Так ось, не пускаю додому тещу не тому, що вона має поганий спосіб життя, а зовсім через іншу причину.
Після смерті батька Мар’яні була призначена пенсія. Її мама всі роки ці гроші забирала і запевняла всіх, що складає дочці на весілля чи на вступ. То вона ніколи й не бачила цих грошей.
Коли ми познайомилися, Мар’яна якраз закінчувала навчання в медичному училищі. Ми почали планувати весілля. Дружина сказала, що мама більше, ніж десять років відкладала пенсію і там має бути гарна сума.
Тобто на весільну сукню грошей мало б вистачити. Ви ж знаєте, яким важливим є день весілля для дівчат.
Одного разу на побачення, десь за місяць до весілля, моя кохана Мар’яна прийшла вся в сльозах. Виявилося, що вона попросила маму повернути гроші, а мама їй сказала, що грошей нема і ніколи не було.
Виявляється, що моя горе-теща обманювала всіх багато років, а ці гроші вона просто пропивала.
Весілля в нас таки відбулося. Сукня в Мар’яни була найгарніша, адже її за кілька ночей зшила моя мама. Бідолашна цілими днями працювала на роботі, а ночами шила плаття для своєї невістки.
Мар’яна навіть колись обмовилася, що в нас на двох одна мама – моя. Знали б ви, як мені було приємно це почути. А моя мама аж розплакалася, коли я по-секрету їй це сказав.
Тещу на наше весілля ми не запросили, але вона прийшла сама. Не виганяти ж її… Та вона нам справила свято. Напилася так, що її забрала швидка.
І мала ще сили весь час кричати: «Про пенсію від свого таточка забудь! Я її пропила!». Моя дружина стояла у красивій білій сукні та гірко плакала від болю.
Саме тому я не хочу бачити свою тещу в нашому домі. Для нашого сина вона є поганим прикладом. Взагалі, я вважаю, що такі люди не міняються. Та й дружина менше нервуватися буде. Тим більше, що ми плануємо ще одну дитину.
Ви вважаєте, я приймаю правильне рішення?