Я вже більше, ніж два роки працюю в Польщі. Спочатку їхала на кілька місяців, щоб заробити грошенят, але потім вирішила залишитися тут надовго.
За цей час я змогла і вдома ремонти зробити (у батьківській хаті), і меблі з технікою придбати, і навіть добудувати ще дві кімнати до нашого будинку в селі.
А якби ходила на роботу вдома – і далі б жила у злиднях.
У Польщі зовсім інший рівень життя. Тому мені й подобається тут. Заробляю я достатньо. Тож я в змозі і житло орендувати, і нормальні продукти та одяг купувати, ще й додому батькам відправляти гроші.
Останнім часом я вирішила, що хочу тут залишитися на зовсім. Саме тому мені спала на думку ідея одружити на собі корінного поляка.
Я завантажила додаток для знайомств і почала спілкуватися з кількома молодими чоловіками, які припали мені до душі.
Навіть сходила на декілька побачень. От тільки останнє побачення мене обурило до неможливості. Це просто якесь жахіття.
Йозеф мені сподобався з першого погляду, як на сайті знайомств, так і наживо. Високий, підкачаний, голубоокий блондин. Це мрія кожної дівчини.
До того ж з ним було цікаво порозмовляти на багато тем. Ми розмовляли, прогулюючись парком. Потім пішли до кафе і зробили замовлення.
Бачили б ви мої очі, коли він запропонував розділити рахунок навпіл. Мені це просто в голові не вкладається.
Це ж він мене покликав на побачення, а платити повинна я… Маячня!
Виявляється, в них у цьому нема нічого поганого і так у них заведено. Це лише мій менталітет дивний для них.