Я хочу забрати того хлопчика до нас. Не випадково мені першим винесли сина. Нашого сина!

Юлія з чоловіком досить довго планували свою вагітність. Їхнє немовля було більш, ніж просто довгоочікуваним і бажаним. Все життя вони гналися то за роботою, то за бізнесом, то за власним житлом. І ось, коли далі відкладати не було куди – наважилися на батьківство.

Ще б пак, обом було вже по тридцять шість років.

Всю вагітність Юля обережно до себе ставилася і чітко дотримувалася порад лікарів. І от через дев’ять місяців на світ появилася її донечка – Сонічка.

У пологовому до породіллі дуже гарно ставилися. Юлі лише доводилося годувати карооку донечку. Все інше виконував медичний персонал. Навіть міняв підгузки… Так минуло три дні, й молоду маму з новонародженою красунею готували до виписки.

У сусідній палаті лежала зовсім молода дівчина. Років вісімнадцяти. Вона навіть відмовлялася годувати свого сина, а потім і взагалі написала відмову та втекла через день після пологів. Вони із Юлею народжували майже в один час, з різницею у кілька хвилин.

https://www.unicef.org/

Коли Юля вийшла із пологового до своїх родичів, які її зустрічали – була дуже щаслива. Донечку медсестра вручила молодому татусеві та повернулася до свого посту. Коли батько відкрив конверт, щоб побачити обличчя доні – Юля обернулася і побігла стукати кулаками у двері.

Медсестра збентежена відчинила двері. Юля галасувала, що її Сонічка була кароока, а дитина в конверті голубоока. Молода мама вимагала свою дитину. На цей галас збіглися всі лікарі.

Виявилося, що медсестра після двох нічних змін переплутала двох малюків. Сонічку і того хлопчика, від якого відмовилася мама.

Лікарі дуже перепрошували, і до того ж у двох діток було прізвище Коваль. Адже через їхню таку необачність Сонічка могла опинитися в будинку малюка.

Молоді й щасливі батьки повернулися додому. От тільки чоловік Юлі ніяк не міг забути тих голубих маленьких оченят. Кілька разів він навіть говорив Юлі, що хотів би ще сина, але в їхньому віці – це вже малоймовірно.

То ж він одного ранку поставив дружину перед фактом:

– Юлічка, я хочу забрати того хлопчика до нас. Не випадково мені першим винесли сина. Нашого сина!

Юля з чоловіком і донечкою вирушили до пологового, тоді до потрібного будинку маляти та побачили свого синочка. Зібрали всі документи і чекають остаточного рішення. Ось так вони стали великою й щасливою родиною.

Оцініть статтю
Соняшник
Я хочу забрати того хлопчика до нас. Не випадково мені першим винесли сина. Нашого сина!