Найкращий і найцінніший подарунок я отримала на свій п’ятдесят другий день народження.
Ми з чоловіком у шлюбі вже більше, ніж тридцять років. Всяке в нас було, але ми намагалися не здаватися і жити душа в душу.
У нас було абсолютно все для відчуття щастя і повноцінності. Все, окрім одного… Ми не мали дітей. Про них мріяли довгі роки.
Тривалий час лікувалися і кілька разів пробували ЕКО. Та все було безрезультатно.
Нам всі казали відпустити ситуацію і жити для себе, але ми так не могли. Здалися ми років два тому. Тоді в мене почали проявлятися ознаки клімаксу, ми заспокоїлися і розуміли, що діточок у нас таки не буде.
На мій день народження в нас зібралися гості, й ми всі попрямували до ресторану. Там ми гуляли, смакували різноманітні страви, випивали ігристе.
Наступного дня я відчувала себе дуже погано. Настільки мене нудило, що ми викликали швидку допомогу. Я вважала, що отруїлася грибами.
Коли приїхав фельдшер – він мене оглянув і сказав збирати речі, мовляв, потрібно їхати до лікарні. Я швидко кинула до сумки найнеобхідніше та спустилася до машини.
От тільки мене привезли не до лікарні, а до пологового і помістили до відділення патології жінок. Я перехвилювалася. Думала, що в мене підозра на щось страшне.
А виявилося – я вагітна. Здуріти можна! Стільки років зусиль, а тут у такому поважному віці все вийшло.
Я була вже на четвертому місяці. Чоловік так розплакався, коли почув цю новину. Ніколи його не бачила таким щасливим і розчуленим одночасно.