Мене звати Світлана. Мені 76 років, у мене троє дітей і двоє внуків. Я прожила хороше життя і ніколи б не подумала, що зі мною таке трапиться. Один із моїх внуків, який лише закінчив школу, одружується.
Стандартна ситуація: його неповнолітня дівчина завагітніла. Він, як і годиться вихованому чоловікові, зробив їй пропозицію. Влаштувався на роботу і робить усе можливе, щоб забезпечити добробут майбутній сім’ї. Єдиний недолік – те, що в них немає власної квартири. Але я була впевнена, що вони зможуть перший час пожити в батьків, а потім, коли з’явиться можливість – переїдуть.
Я зараз живу одна в маленькій квартирі, у якій прожила все своє свідоме життя. Мій чоловік помер декілька років тому, і я за ним сумую. Мені стає важко справлятись зі всім самотужки, але поки я ще можу про себе подбати. І ось одного дня до мене приходять в гості внук з онучкою і заявляють, що в них виникла чудова ідея. Переселити мене у дім пристарілих, а самим переїхати до моєї квартири.
Я й не знала, як на це реагувати. Мене хочуть вигнати з квартири мої ж онуки. Та куди батьки дивляться. Ми сильно посварились і, звісно, я не погодилась на таку жахливу пропозицію.
Мене назвали егоїсткою, якій шкода заради внука пожертвувати своїм комфортом. Нібито їхня ідея зможе вирішити всі проблеми, а в домі для пристарілих про мене зможуть подбати. Я не розумію, як їм вистачило наглості про таке просити. Невже я не навчила їх поваги?
Тепер я не знаю, як мені вчинити. Не хочу покидати свій дім, але і внука люблю та бажаю йому щастя. Невже варто поступитись та дозволити їм виселити мене з дому? Порадьте, люди добрі.