Старий рибак сидів на березі річки і латав порвані сітки. Він був такий спокійний, як гавань. Із довгою сивою бородою, як із казки. Спостерігати за ним було одне задоволення.
Свої сіті він майстрував так швидко і впевнено, наче руки були молодого та вправного чоловіка, а не старенького дідуся. Він навіть не дивився на те, що роблять його пальці, а погляд його був зосереджений у далечінь.
Чоловік насолоджувався кожною миттю, кожним шумом хвиль і подихом вітру. Аж раптом до нього підійшов молодий красивий хлопець. З усіх ознак – це був внук того чоловіка. Такий же кремезний та сіроокий.
Хлопець присів біля дідуся на пеньку.
– Синку, чому ж ти такий сірий, як дощова хмара, що трапилося? – запитав дідусь тихим спокійним та монотонним голосом, посунувши свої рибацькі принади в сторону.
Хлопець глянув на старого рибака та опустив голову, дивлячись на камінчики під ногами.
– Діду, от ти прожив довге і цікаве життя. Поясни мені одну просту річ. Чому мені так важко визначитися зі своїм життєвим шляхом? Роботу хорошу знайти я не можу, в коханні мені зовсім не щастить. Що ж мені робити? Де моя тиха пристань? Чи просто мені щастя в житті ніколи не бачити? – задумано та сумно мовив юнак.
Дідусь підсунувся ближче до свого онука і сказав:
– Розумієш, у житті потрібно боротися за своє місце під сонцем. Пам’ятаєш, як в дитинстві ви грали у гру «Лови»?. Так і в житті – хто не встиг, той запізнився. Потрібно бути спритним і швидким, але в той же час уважним і розсудливим. А якщо стояти на місці, то й життя пролетить.
Хлопець задумався. А дідусь пригорнув його до себе і продовжив:
– Дитя моє, ти повинен бути спокійний, як он та гора, швидкий, як течія, і спритний, як вітер. Як тільки ти опануєш ці три речі – життя і доля будуть в тебе в руці, а не десь далеко в небі, як журавель.
Юнак обійняв діда і запитав:
– Діду, але як я зрозумію, яка дія потрібна від мене саме зараз?
– Ти все зрозумієш в потрібну мить. Коли перед тобою відкриється та чи інша можливість – Божа рука сама направить тебе на потрібну дію, – відповів старий рибак.
Дід з онуком сиділи на трухлявому пеньку і дивилися в далечінь, слухаючи шум гірської річки.