Лише коли я сіла у таксі та проїхала половину шляху, зрозуміла, що гаманець залишився вдома, а інших грошей у мене не було. У мене немов би все життя перед очима пролетіло. Як таке могло статись? Головне, що я увесь час, поки збиралась, дивилась на нього і думала, що потрібно його взяти. І забула.
Водій щось розповідав про себе і про свій робочий день, а в мене в голові було лише одне питання: що робити?
Почала шукати в кишенях і в сумці. Сподівалась, що десь знайдуться якісь гроші. Але їх не було. Повертатись до квартири вже теж було пізно – я запізнювалась на нараду. Проте туди я везла із собою коробку цукерок, адже в моєї співробітниці недавно був день народження.
Не знаю, звідки лише в мені взялась ця сміливість, але я пояснила водію свою ситуацію і запропонувала йому розплатитись коробкою цукерок. Він посміявся і зі словами: “Це забагато” відкрив коробку та вгостив мене. Я увесь день розповідала цю історію і сміялась. Як добре, що на світі ще є люди із хорошим почуттям гумору.
Тепер я завжди тримаю десь в кишенях додаткові гроші, щоб не потрапити в таку ситуація, адже не знаєш, який водій трапиться наступного разу. Але вам рекомендую одного разу спробувати такий метод оплати за проїзд.