Вирішили ми із чоловіком здавати батьківську хату. Вона пустує вже понад шість років, та й знаходиться на сусідній вулиці.
Останнім часом нам стало важко оплачувати комунальні платежі. Адже ми там не живемо, а за доставку газу платимо.
Та й сім’я з’явилася, яка зацікавилася нашим будиночком. Це самотня жінка – мама з дітьми. Дітей у неї аж восьмеро. Вони переселенці.
Тож ми й вирішили здати їм нашу батьківську хату. Вона велика, простора. У ній п’ять кімнат, велика кухня-вітальня. Косметичний ремонт ми зробили зовсім недавно. Є вся необхідна побутова техніка.
Наші мешканці були задоволені й одразу ж заселилися. Щодо оплати – ми домовилися за чисто символічну ціну і оплату комунальних послуг.
Кілька місяців вони жили в нашому домі та справно оплачували все. А далі почали нас просити продати їм будинок. Мовляв, вони б хотіли власне житло. Ми з чоловіком сказали, що подумаємо та повідомимо їм результат і вартість.
Ми радилися приблизно тижнів зо два. А потім, коли прийшли по оплату за попередній місяць, вирішили озвучити свою позицію. Та й ціну ми хотіли зовсім маленьку. Пошкодували багатодітну маму.
Але от жінка видала зовсім несподівану реакцію. Вона почала на нас кричати, що ми повинні їй подарувати цей будинок, адже вона мати, переселенка із дітьми, а ми з чоловіком хитрі.
Далі навіть пішли слова дещо образливі в нашу сторону. Ми з чоловіком не хотіли терпіти такого ставлення. Мало того, що живуть в нашому будинку майже безплатно, то ще й дозволяють собі такі речі.
Ми дали цій сімейці два дні, і щоб духу їхнього не було.
Через два дні ми прийшли, щоб глянути, чи нічого вони не пошкодили та чи не забрали чого-небудь. Так вони ще й відмовилися виселятися. Сказали, що будуть в нас жити стільки, скільки заманеться.
Ні, ну це вже вершина егоїзму і наглості. Хіба ж так можна? Це ж в людей ні сорому, ні совісті. Ми з чоловіком викликали поліцію. До того ж за попередній місяць вони нам так і не заплатили.
Працівники поліції також змушені були вислуховувати байки про те, які вони нещасні, а ми погані. Але у кінці кінців ми змогли їх прогнати, адже договору оренди ми не укладали.
Ось так пошкодуєш людей, а вони тобі на голову починають вилазити ще й ноги звішувати.
До речі, наш дім батьківський був брудний, техніка знищена, стіни вимащені незрозуміло чим. Ми ледь його відмили. А потім помітили, що ця багатодітна матір ще й поцупила в нас електричний чайник. Уявляєте?
Після цього ми вже більше нікого не впустимо туди. Вистачає з нас мешканців. Можливо, бувають і порядні люди, але не в нашому випадку. Тому надалі щодо батьківської хати – лише чистий продаж.