Яке ж це щастя, що я більше я не буду Лисою.

Через два тижні мені виповниться вісімнадцять, і я нарешті здійсню свою мрію. Так, вона надто мізерна, якщо її почути стороннім людям, але для мене вона надто важлива.

Річ у тому, що коли мої батьки познайомилися та одружилися, то мама відмовилася брати прізвище тата. А от коли мене народжували – сумніву й не виникало, що я буду записана саме на батькове прізвище.

Все б нічого, але от коли я пішла до школи – для мене розпочалося справжнє пекло. Так, так. Мене постійно ображали й цькували мої ж однокласники через моє прізвище. Постійно мене саме по ньому кликали та зверталися, і не лише однокласники, але й дорослі.

Знали б ви, який біль і приниження увесь цей час я відчувала, коли мене так називали. Я просто ненавиджу це прізвище. Лиса Анна Миколаївна. Це ж просто жах!

Хіба ж моя мама не могла мені дати своє прізвище?! Краще б була так, як вона – Коваль.

https://donum.ua/u

Коли я неодноразово просила батьків змінити мені його і дати свою згоду на зміну прізвища у мої шістнадцять років – вони були категорично проти.

Лише постійно мене запевняли, що от незабаром я вийду заміж і зможу взяти прізвище свого чоловіка.

Однак я вирішила, що не буду так довго чекати. Можливо і зовсім заміж не вийду, хто його знає, яка в мене доля.

А страждати всі наступні роки через насмішки – я не маю ні найменшого бажання.

От саме тому зараз я обираю собі прізвище, яке буде мені до вподоби. Спочатку я думала взяти мамине, але пізніше передумала.
Мені подобається дівоче бабусине. Воно таке і милозвучне, і в міру сильне. До того ж справжнє корінне українське.

Я маю вже готовий пакет документів і лише чекаю свого вісімнадцятого дня народження. Зовсім незабаром я буду – Білоган Анна Миколаївна.

https://pobazhannya.net.ua/

Батькам я вирішила не казати, адже вони не приймуть моє рішення. Я їм повідомлю тоді, коли отримаю свій новесенький паспорт.

А от бабуся моя щаслива. Їй я сказала одній із найперших і попросила тримати це в таємниці. Саме бабусі я довіряю. Бачили б ви її щасливу посмішку, коли вона почула про мій вибір. І не менш щасливу мою, коли я відчула її схвалення.

І знаєте, я щиро вірю, що саме це прізвище мені принесе щастя.

Оцініть статтю
Соняшник
Яке ж це щастя, що я більше я не буду Лисою.