Ми з дружиною завжди хотіли багато дітей, але так склалось, що змогли народити лише одну дівчинку. Ми чекали на той час, коли вона вийде заміж, у нас в сім’ї з’явиться ще й син, а потім і багато внуків. Проте сталось зовсім навпаки: замість того, щоб знову стати батьками, ми втратили ту єдину дитину, яку мали і любили.
У нашій сім’ї немає нічого особливого. Зустрілись в університеті, закохались і згодом одружились. Доньці допомагали всім, чим могли. Вона була відмінницею у школі, та й університет закінчила із червоним дипломом. Загалом просто чудова дитина.
Ми завжди бажали їй щастя і сприяли цьому усіма силами. А вона ніколи не змушувала нас червоніти. Після університету ми допомогли їй із працевлаштуванням, з того часу вона працює в доволі успішній фірмі. Ми допомогли їй купити квартиру і машину, ніколи не відмовляли у допомозі, тож коли доньці виповнилось 26, вона вже мала все необхідне для щасливого життя. Окрім одного.
Їй ніяк не вдавалось знайти щастя в особистому житті. Вона ніби й зустрічалась з різними хлопцями. Були такі, що нам подобались, були й зовсім невиховані, але з жодним з них вона не зустрічалась довго. Був один Дмитро, нам здавалось, що цього разу все вийшло, але він покинув її заради іншої.
Самі розумієте, як важко їй було. Вона часто жалілась нам, що назавжди залишиться самотня, а ми намагались підтримувати її.
Врешті-решт вона зустріла Ігоря. Вони зустрічались три місяці, коли донька дізналась, що вагітна. Попри наші хвилювання хлопець забрав її до себе, а ми чекали на появу внука. Проте даремно ми раділи. Хлопець дуже швидко і вправно налаштував доньку проти нас. Ми не знали, що трапилось, але наша донька все більше віддалялась, а згодом взагалі перестала виходити на зв’язок. Ми з дружиною місця собі не знаходили.
Нашого внука ми побачили лише через півтора року. І то лише на декілька годин, а потім його знову забрали. А його батьки відвідують їх постійно, чому ми не можемо, я не можу зрозуміти. Донька вже давно забула, як багато ми з матір’ю зробили для того, щоб вона мала таке життя.
Дружина постійно плаче. Я її чудово розумію. Багато знайомих стверджують, що тут справа у ворожінні, бо не може така світла дитина просто відректись від батьків. Ми з дружиною не дуже віримо, хоч інших причин теж не бачимо. Я вже просто не знаю, що нам робити.