Мене звати Ірина, і в мене є подруга – Христя. Вона в сім’ї єдина дитина, як і я, тож ми з нею швидко стали дуже близькими – майже сестрами. Я часто чула від неї, що вона мене цінує, та й і я була вдячна долі за те, що звела нас разом.
Ми провели разом усю старшу школу і навіть після того були нерозлучні. Ми довіряли одне одному найбільші таємниці, й загалом у нас були такі відносини, про які можна було лише мріяти. Ми й в один університет вступили, де ще більше здружились, бо доводилось разом проходити, як через радісні, так і через сумні моменти.
Я зустріла свого чоловіка на останньому курсі університету, ми досить швидко одружились. Я влаштувалась на пристойну роботу, та й мій чоловік теж жив заможно. А от у Христі все склалось не так щасливо.
Я завжди знала, що коли в мене народиться дитина, то я обов’язково візьму Христину за хресну матір, тож коли я дізналась, що вагітна – питань не виникло. Вона дуже раділа, одразу стала вибирати різні дитячі речі, які могла б купити для моєї ненародженої дитини.
Щоправда, є одна деталь. На хрестини своєї першої дитини ми з чоловіком обрали дві пари хресних батьків. Чоловік хотів, щоб його сестра теж була хресною, тож на цьому ми й зійшлись. На святі його сестра привезла багато подарунків, будемо чесні не дешевих, і одразу попросила їх розпакувати, що ми і зробили.
Я бачила, що моя подруга чимось не задоволена, тому після вечері стала розпитувати, що ж сталось. Виявилось, що Христі було неприємно, що вона не знала про інших хресних, та й узагалі їй було некомфортно, що вона не може дозволити собі таких дороговартісних подарунків, як інші хресні батьки. Я намагалась переконати її, що це далеко не головне, і я була впевнена, що вона мене вислухала.
Проте прийшов Новий рік. Ми запросили усіх рідних і друзів, тож обидві пари хресних батьків теж були на святі. Я бачила, що цього разу її подарунки були дорожчими, чим вона і пишалась, але сестра чоловіка привезла з собою іграшки із закордону, тож дитина увесь вечір гралась ними. Христя засмутилась.
А скоро моїй донечці виповнюється рік, і якось під час розмови із Христиною я проговорилась, що хресна в подарунок принесе золоті сережки із дорогоцінним камінням. Христя одразу змінилась в лиці та сказала, що не зможе дозволити собі такий дорогий подарунок. На мої умовляння, що справа зовсім не у грошах, вона не реагувала. Невже вона не розуміє, що для мене зовсім не важливі її подарунки?
Я знаю, що вона знову буде сумна на святі, й не знаю, як їй зарадити. Порадьте, як донести це подрузі?