Я знаю, що в нас незвична історія кохання, яку багато хто осудить. Зазвичай, коли люди чують про велику різницю у віці між чоловіком і жінкою, то одразу вирішують, що хтось з них корисливий. Ніхто не вірить в те, що це кохання.
У нас з дружиною 28 років різниці у віці. Ми вже звикли бачити здивовані погляди в нашу сторону. Скоріш за все тому, що саме я у парі молодший, а інші не розуміють, що я міг знайти у старшій жінці.
Я вперше зустрівся з нею, коли мені було 17. Це було весілля моєї старшої сестри, а Ірина була однією з родичок чоловіка. Я одразу зрозумів, що попри всю мою симпатію, в мене немає жодних шансів. Якій дорослій жінці спаде на думку звернути увагу на молодого хлопця.
Наступна зустріч відбувалась уже на святкуванні на честь народження моєї племінниці чотири роки потому. Я одразу помітив її серед гостей і підійшов. Не знаю, як так сталось, але ми провели увесь вечір разом. Багато говорили й не могли вдосталь насолодитись компанією одне одного.
Я був дуже щасливий, коли зрозумів, що наша різниці у віці її зовсім не турбує, як і мене. Тож через два роки ми одружились. Звісно, що родині знадобився час, щоб звикнути до нашої пари, але зрештою вони прийняли нас.
Через місяць буде п’ята річниця нашого одруження, і я щасливіший, ніж був у день нашої зустрічі. Я вірю, що це кохання.
А ви вірите?