Несподівані мешканці та щастя на селі
Після смерті дружини Володимир Якович відчував, ніби його дім назавжди спорожнів. Донька Оксана жила з родиною в іншому місті, навідувалася рідко. По вечорах пенсіонер сидів у тиші, дивився на фото з минулого, щасливого життя. Коли Оксана одного разу подзвонила й заговорила не тільки про здоров’я, а й про самотність, він подумав: мабуть, вони приїдуть у гості. Та донька запропонувала здати кімнату — мовляв, знайомий хлопець, брат подруги, залишився без житла після розлучення.
Так у Володимира з’явився квартирант — Богдан. На перший погляд — скромний, спокійний, чемний. Платив вчасно, їв небагато, частував хазяїна. Іноді разом дивилися телевізор, розмовляли. Але потім почалося…
Одного разу Богдан привів двох підпитих товаришів. Вони галасували, курили, сміялися аж до ночі. Таке повторювалося не раз. Володимир спробував поговорити, але почув у відповідь: «Я плачу. У договорі не написано, що друзів приводити не можна». Потім з’явилася дівчина Богдана — Марія. Спочатку приходила у гості, потім почала ночувати. Богдан почав натякати, що хоче помінятися кімнатами. Володимир спершу не погоджувався, але згодом поступився.
Одного ранку він побачив, як Марія готує млинці, запрошує його до столу. Богдан сказав теплі слова: «Залишимося поки тут. Близько до роботи, ти ж добрий чоловік. Друзів водити не будемо». Марія запропонувала: «А може, хотіли б жити на селі? У моєї тітки є будинок у Вербовому. Життя безкоштовне, тільки доглядати треба». Володимир спершу образився, але потім згодився: «Краще у селі, ніж тут, як у готелі».
Будинок виявився старим, але затишним. Він прибрався, полагодив піч за допомогою сусіда Тараса. Той виявився веселим, працьовитим, усе показував, запрошував на рибалку. Навесні приїхала Ганна — господиня будинку. Привезла їжі, познайомилися. Володимир пригостив юшкою, Тарас приєднався. Так і пішло. Кожні вихідні Ганна приїжджала. А потім усе змінилося.
Коли Володимир повернувся з Ганною до міста, щоб поговорити про майбутнє мешканців, їм відчинила двері Марія — з видимим животом. «Ми з Богданом розписалися», — сказала вона. А Ганна, переглянувшись з Володимиром, відповіла: «Переїжджайте до моєї квартири, а ми — сюди». Богдан не зрозумів, а Володимир додаБогдан лише посміхнувся, коли зрозумів, що тепер у всіх них є не просто перехресні шляхи, а справжня родина.