Несподівані мешканці й щастя на селі
Після смерті дружини Володимир Якович відчував, ніби його дім назавжди спорожнів. Донька Оксана жила з родиною в іншому місті, навідувалася рідко. Вечорами пенсіонер сидів у тиші, дивлячись на світлини з минулого, щасливого життя. Коли ж Оксана одного разу подзвонила і заговорила не лише про здоров’я, а й про самотність, він подумав: мабуть, приїдуть у гості. Та донька запропонувала здати кімнату — мовляв, знайомий хлопець, брат подруги, залишився без даху після розлучення.
Так у Володимира з’явився жилець — Тарас. На перший погляд — скромний, чемний, тихий. Платив вчасно, їв небагато, іногда частував господаря. Часом разом дивилися телевізор, базікали. Але потім почалося…
Одного разу Тарас привів двох підпитих друзів. Ті галасували, курили, реготали аж до ночі. Історія повторилася не раз. Володимир спробував поговорити, але почув у відповідь: «Я плачу. У договорі не написано, що друзів приводити не можна». Потім з’явилася дівчина Тараса — Марія. Спочатку заходила в гості, потім почала ночувати. Тарас став натякати, що хоче помінятися кімнатами. Володимир спершу опирався, але згодом здалився.
Одного ранку він побачив, як Марія готує млинці й запрошує його до столу. Тарас чемно сказав: «Залишимося тут поки що. Близько до роботи, і ви добрий чоловік. Друзів більше не кликатимемо». Марія запропонувала: «А може, хочете жити в селі? В моєї тітки є хата в Вишняках. Житло безкоштовне, треба лише доглядати». Володимир спершу образився, але потім згодився: «Краще в селі, ніж тут, як у готелі».
Хата виявилася старою, але затишною. Він прибрав, полагодив піч за допомогою сусіда Юрка. Той виявився жартівливим, працьовитим — усе показував, запрошував на рибалку. Навесні приїхала Ганна — господарка будинку. Привезла солодощів, познайомилися. Володимир пригостив юшкою, Юрко під’їхав. І так пішло. Кожні вихідні Ганна навідувалася. А потім усе змінилося.
Коли Володимир повернувся з Ганною до міста, щоб обговорити майбутнє жильців, двері їм відчинила Марія — з помітним животиком. «Ми з Тарасом розписалися», — сказала вона. А Ганна, переглянувшись із Володимиром, відповіла: «Переїжджайте в мою квартиру, а ми — сюди». Тарас не зрозумів, а Володимир додав: «Ми теж вирішили одружитися. Нам теж хочеться тепла».
Незабаром народився хлопчик. Ганна пішла на пенсію, допомагала з малюком, а у вільний час вони з чоловіком навідувалися в село. Хату відремонтували, чекали онуків у гості. Юрко змайстрував дитяче ліжечко. Ось так із випадкового сусідства виросла справжня родина. Інколи життя робить дивовижні повороти — головне не закривати серце.