Ось як це звучало б по-нашому:
Коли родичі стукають у двері: історія про спадщину, яка не ділиться на трьох
Роман зайшов у кімнату, де дружина дивилася серіал, і спокійно сказав:
— Дзвонив брат. Каже, що вони з Ольгою хочуть приїхати у суботу. Потрібно поговорити.
— Чудово! Ти ж знаєш, я завжди рада гостям, — посміхнулась Наталя.
— Але він додав, що розмова буде серйозна, — промовив Роман і якось тривожно глянув на дружину. — Без дружин, тільки удвох.
— А ти не здогадуєшся, про що йтиметься? — Наталя напружилася.
Роман помовчав, опустив очі… І тут йому стало ясно: справа в спадщині.
Два місяці тому Роман і Наталя оформили права на спадок. Тітка Марія, старша сестра їхньої матері, не мала дітей і прожила життя самотньою, але сильною жінкою. Коли здоров’я стало підводити, вона кликала на допомогу племінників. Лише Роман і Наталя піклувалися про неї — возили по лікарях, купували продукти, оплачували сидівку, відвозили до санаторію. Решта родичів — хіба що листівку на свята надсилали.
Тому нічого дивного, що тітка Марія заповіла все їм: і двокімнатну квартиру в центрі Києва, і затишну дачу під Ірпенем.
Субота. Ольга та Андрій приїхали вчасно. Без усмішок, без зайвих слів. Сіли у вітальні й одразу до справи:
— Гаразд, тітка відписала вам квартиру. Але дача — це вже занадто, — почав Андрій.
— Ми за нею доглядали! — підхопила Ольга. — Косили траву, поливали клумби. Ми з дітьми там всі літа жили.
— А тітку хоч раз за літом вивозили? — спокійно спитала Наталя. — Хоч раз виконали її прохання? Вона ж благала вас відвезти її на дачу, подихати свіжим повітрям…
— Ну, у нас свої клопоти. Діти, робота… — пробурмотіла Ольга.
— Ось саме тому тітка і вирішила все по-своєму, — тихо сказав Роман.
— Ви її просто обдурили! — не витримав Андрій. — Ти що, не мужик, якщо з родичами поділитися не можеш?!
— А ти мужик, якщо за розвалюху б’єшся? — спокійно, але різко відповів брат.
ГостГості пішли, залишивши за собою важку тишу, а Роман і Наталя глянули один на одного з полегшенням, усвідомлюючи, що найважче — вже позаду.