Гості по сусідству: як Оксана поставила межу нахабству
Олег повернувся додому втомлений, а в квартирі пахло смаженим — у духовці тушкувалося м’ясо, а Оксана нарізала салат. Він підійшов, поцілував дружину й помітив:
— Пахне чудово.
— Стараюся для гостей, — з усмішкою відповіла вона.
— Для моїх? — насупився Олег. — Я ж просив — не готуй.
— Та як же… Це ж твоя родина. Люди після роботи, їм треба поїсти.
— Оксано, ти згодом зрозумієш… Краще б послухала.
За кілька годин до цього йому подзвонила мати:
— Сину, Соломія, дочка Гали, з чоловіком купили квартиру поруч із вами. Поки ремонт, без води. Галя просить — нехай у вас миються пару днів.
Олег не був у захваті. Ще з дитинства йому Соломія не подобалася — хитрюга, як і її мати.
— Гаразд, нехай заходять, — зітхнув він. — Але тільки в душ, не більше.
Соломія з чоловіком Іваном з’явилися незадовго до вечора.
— Вітаю! Я — Соломія, це мій чоловік. А ви, мабуть, Оксана?
Не чекаючи запрошення, Соломія пройшлася кімнатами, поторгала дверні ручки, зазирнула у спальню. Олег зачинив двері:
— Ви ж, начебто, в душ?
— Так-так! Оксано, можна рушники? Своїх немає.
Коли обоє помилися, йти не поспішали. Сіли у вітальні, вдихнули аромат смаженого.
— Ой, як смачно! — защебетала Соломія. — Що готуєш?
Оксана зітхнула й запросила до столу.
З’їли все до чиста. Пішли, забувши рушники, мочалки й шампунь. Оксана зітхнула:
— Гель і шампунь не шкода, а мочалки доведеться купити нові.
Наступного дня все повторилося. І на третій. Оксана приготувала запіканку з брокколі, Соломія скривилася:
— Фу! Це ви їсте?! Давай котлет.
Четвертого дня була паста з м’ясним соусом. Соломія знову невдоволена:
— М’яса майже нема. Один соус.
Олег запитав Івана:
— Коли воду дадуть?
— Та вже дали, — чесно зізнався той.
Соломія швидко втрутилася:
— Лейка ще не встановлена…
Після вечері Оксана глянула на чоловіка:
— Я придумала, як їх відважити. Але ти маєш підіграти.
Наступного вечора, коли гості влаштувалися, Оксана принесла піднос із сухим вівсяним геркулесом, тертим яблуком і медом.
— Це «французький салат краси». Дуже корисний. Ми з Олегом тепер лише його й їмо.
Соломія намагалася жувати, але салат їй явно не смакував. Гості пішли швидко.
— Сьогодні вечерю готуєш ти, — сказала Оксана чоловікові. — У морозилці вареники.
Через день Соломія подзвонила:
— У вас знову цей салат?
— Ага, Оксана невблаганна… Якщо зайдете, купіть ковбаски, бо я вже сам не можу.
— Та ні, ми до вас більше не прийдемо. У нас тепер і вода, і лейка.
Через кілька днів Олегові подзвонила мати:
— Галя каже, Оксана тебе не годує.
— Мамо, не слухай дурниць. Я ситий, здоровий і щасливий. А ще новина: через місяць ми переїжджаємо у будинок, цю квартиру продаємо. Ось тоді й подивимося, хто кому родина…