Він вирішив покарати дружину, але виявився нікому не потрібним.
Після підвищення Маріанни в новій роботі у банку її характер різко змінився. З тихої та лагідної жінки вона раптом перетворилася на дратівливу, гострословну та вимогливу. Тарас, її чоловік, не розумів: «Звідки стільки нарікань? Раніше все було гаразд». Маріанна докоряла його за бездіяльність вдома — мовляв, чому все на ній: й готування, й дитина, й прибирання. А Тарас не бачив проблеми. Він вважав: «У панельній трійці у Чернігові чоловікові нема чого робити. Полиці висять, крани не течуть. А готувати — не по-чоловічому». Він і борщу попросив раз, натякнув — і отримав у відповідь: «Почисти овочі — тоді й зварю». Він спалахнув: «Сама почисти! Ти жінка!»
Маріанна все частіше затримувалася на роботі, а сина з садочка тепер забирали останнім. Тарасові було шкода хлопця, але йти самому? А раптом попросять шафу переставити чи трубу прочистити? Йому здавалося, що дружина перестала його цінувати. Він все частіше бурчав: «Навіщо тобі було це підвищення? Сиділа б тихіше — і все було б як раніше». Маріанна спокійно відповідала: «То повертайся у відділ розвитку, домогнися свого підвищення, заробляй більше — я піду назад, варитиму борщі й сидітиму з сином. Але на наші дві зарплати більше не прожити. Моя мама раніше допомагала, тепер — свої потреби». Тарас лише злився: «Ремонт їй спав на думку!»
Сам він, правда, не прагнув вгору по кар’єрних сходах. Бачив, як начальник працює без вихідних, і казав: «Та ні, дякую. Я відпрацював своє — і додому». Але чим більше він слухав докори Маріанни, тим сильніше в ньому назрівала образа. Він вирішив: «Якщо хоче бути начальницею, нехай відчує, що таке самотність». Він став частіше залишатися на роботі. А потім зав’язав роман із колегою з бухгалтерії — з Оленою. Вона була простою, не красунею, але з апетитними формами, ніжним голосом і нескінченними паляницями.
В Олени був маленький син, але це Тараса не бентежило. У неї він почувався потрібним: теплий плед, гаряча вечеря, погляди з захопленням. Вони бачилися все частіше. Тим часом Маріаннина мати почала забирати онука із садка — Маріанна з головою пірнула у важливий проєкт. Тарас радів: «Ось і добре. Вона не готує, а я не голодую. Олена й годує, і хвалить. Усе чесно». Та ось у Олени були свої правила. Коли Тарас приходив без солодощів, парфумів чи грошей на «щось приємне» — вона насуплювалася. Вечеря ставала простішою, а ласка — стриманішою.
Тараса це турбувало, але він тішив себе: «Ну й нехай. Вона не вимагає любові — лише уваги й трохи грошей. А ось Маріанна дізнається, що я йду — і тоді заспіває інакше». Коли Олена, навіть не кКоли Олена, навіть не кморгнувши, попросила грошей на нову шубу, Тарас зрозумів — його гра закінчилася, і тепер він залишився сам, як вітер у степу.