Ось історія, переказана по-нашому, з українським колоритом:
Двері у стару хрущовку в одному з районів Чернігова відчинилися миттєво — ніби господиня вже чекала на гостя. На порозі з’явилась худа, як тінь, бабуся років вісімдесят, але з яскравими, пронизливими очима.
— Добрий день, — ввічливо сказав молодий чоловік, ледве посміхаючись.
— І тобі здоровеньки, сину, — кивнула бабуся. — Заходь, не стої на сквозняку. То з соцслужби чи звідки?
— Ні, бабусю. Я — від фірми, що водоочисткою займається. Встановлюємо новітні фільтри. З ними вода з крану стає, як кринична — чистою, як колись, коли з річки можна було пити без страху.
— Ой лишенько! — бабуся підняла брови. — Значить, ти водяник, що річку чистиш? Справа божа. Заходь.
Хлопець акуратно витер чоботи об старенький килимок і зайшов у дім.
— Можна не роззуватися? — спитав він, поглядаючи на витертий лінолеум у передпокої.
— Та звісно, не переймайся, дочка в мене помиє. Молода вона, а я — стара кізяка. Вже не до прибирання.
— Та ну вас, бабусю! Ви ще жвавенькі! Навіть рум’янець на щоках! — брехливо промовив хлопець. — А де кухня? Хочу показати, на що наш фільтр здатний.
— Ой, підлещуєшся, але приємно. Я ж себе в дзеркалі років з десять не бачила — дочка повісила їх так високо, що мені й чуб не розгледіти. Ходімо, покажу тобі твоє “поле див”.
Кухня була крихітна, але охайна. Чайник блищав, на підвіконні — пара гераній та блюдце з м’ятою. Бабуся сіла, а хлопець почав свою роботу: відкручував, прикручував, наливав воду у склянки, демонстрував фільтри та радісно пояснював різницю між “брудною” та “очищеною” водою.
— Куплю твій фільтр, — раптом сказала бабуся. — Але спочатку давай чаю вип’ємо. Сама не люблю — не смачно. А з людиною — чай, як медок. Хвилин п’ять, не більше.
Хлопець завагався, але кивнув. Бабуся спритно нагріла фільтровану воду та заварила чай — ароматний, з дивовижними нотками.
— Родини в тебе є, сину? — спитала вона, розливаючи по чашках.
— Ні, неодружений.
— І слава Богу. Ще рано тобі дітей. Чай смачний?
— Дуже. Де ви такий берете? Я б собі теж придбав.
— Мені його русалки на день народження дарують, — усміхнулась бабуся.
Хлопець хихикнув. Вирішив пожартувати у відповідь:
— А ви чого так двери відчиняєте? Зараз такі часи — шахраїв повно.
— А чого мені боятися, сину? Я своє вже відбоялась. У мої роки вже сама час людей лякати, а не тремтіти. Тим паче таких, як ти.
У цю мить хлопець відчув дивну легкість у голові. І… розговорився:
— Та кому ця вода потрібна! Я ці фільтри по три гривні купую, а продаю по сімдесят п’ять. Іноді й воду “підфарбую”, щоб ефект був. Так більше платять. Ось, ходжу по бабусям, пудрю їм мізки…
Сам не зрозумів, як це вирвалося.
— А ось і добре, — кивнула бабуся. — Чай у мене, як казала, чарівний. Русалки збирають. Хто його п’є — той брехати не може.
Хлопець схопився.
— Що за… що ви зробили?!
— Та нічого особливого. Ти ж сам казав, що водяник. Ось тепер і станеш ним. Наш річковий водяник зовсім заклопотаний — сам із усім не встигає. То будеш йому допомагати: воду чистити, рибу годувати, за водоростями стежити. Відробиш десять років — може, і людську подобу повернеш. А поки що — ласкаво просимо у стихію води.
Хлопець не встиг навіть скрикнути, як почав перетворюватись на краплю, потім на димку, а далі — на легку хмаринку, що миттєво зібралась у сріблистий струмочок і плюмснула у мідний таз.
— Ось і добре, — промовила бабуся, виливаючи воду у раковину. — Влаштувався хлопець. Мрії збуваються. Ось той, що лічильник приходив міняти — тепер блискавки по небу направляє. Стихія повітря. А ти — води. Познайомитесь.
Вона поставила чашки у мийку, тихенько наспівуючи. Потім глянула на себе у потьмяніле скло кухонного серванту.
— Чому не відбиваюсь, чому не відбиваюсь… — передражнила колишнього “продавця”.
— Та тому що старша за всі дзеркала у цьому домі. Років триста вже, як мінімум. Донька знає, тому й повісила вище — щоб нікого не лякати. Не кожна правда людям зранку потрібна. А я — живу. І порядок наводжу. Стихії ж безладу не люблять.
Бабуся підійшла до вікна, глянула на небо і знову усміхнулась:
— Справедливість має бути. Навіть якщо її доводиться у чайнику заварювати…