Коли мама їде до моря: як жінка, яка жила для інших, обирає себе
— Олежу, будь ласка, заїдь за хлібом, — голос Валентини Іванівни тремтів, ніби скло під ногами тріщало. — На вулиці ожеледиця, боюся не дійти…
— Мам, ти жартуєш? — Олексій закотив очі, не встаючи з дивану. — Я після ночної зміни, тільки сів. Ми з Оленкою хотіли кіно подивитися. Хочеш відпочити, чи як?
— Сину… я справді не зможу… — прошепотіла вона, стискаючи трубку.
— Мам, ну ти як з минулого століття! Є ж доставка, додатки, все для людей! Навчися вже користуватися!
— Я плутаюся в цих ваших телефонах… Може, ти замов— Гаразд, — буркнув Олексій. — Прийду додому — подзвоню. Скажеш, що купити.