Різдвяне прощання та новорічне диво
На кухні розлився аромат печеної картоплі з м’ясом, свічки на столі миготіли затишним світлом, а Марія підправляла скатертину, з хвилюванням чекаючи на чоловіка. Сьогодні вона особливо старалася — скоро Новий рік, і їй хотілося, щоб вечір вийшов особливим. Але Василь запізнювався — цілих дві години. Усе встигло охолонути, навіть її серце трохи замерзло. Та коли він нарешті відчинив двері, вона з радістю кинулася йому назустріч — адже коханий повернувся.
Вони мовчки сіли за стіл. Марійка з очікуванням усміхалася, а Василь беземоційно водив виделкою по тарілці. Раптом він поклав столове приладдя й, не дивлячись їй у вічі, кинув:
— М’ясо знову жорстке. Та й взагалі… Я йду. У мене інша. І давно. Не кохаю тебе, розумієш? Можливо, й не кохав ніколи. Не знаю, навіщ ми одружилися.
Слова били, як батогом. Марія не могла вимовити й звука, завмерла зі шматочком того самого м’яса в роті. Сім років шлюбу — і ось так, за одну вечерю, усе перекреслено.
— А як же я, Василю? — прошепотіла вона. — Що мені тепер робити?
— Жити. Ти молода, ще зустрінеш когось. Дітей у нас немає — отже, ніщо не тримає. А Ганна, до якої я йду, чудова. Старша за мене, з донькою, яку я люблю, як рідну. Вона зве мене татом. І готує, до речі, краще…
Він говорив це спокійно, ніби про плани на відпустку. Квартира, мовляв, нехай залишається їй — він не такий підлець. Машину забере — кредит його. Усе чесно. Він навіть додав:
— З наступаючим, Марійко. Хай у новому році тобі щастить.
З цими словами Василь пішов, залишивши по собі лише запах улюбленого парфуму — та тишу.
Ганна… Дівчинка, яка зве його татом… Боже, як же боляче.
Марія сіла у крісло й втупилася в одну точку. На підлокітнику лежала його футболка. Та сама, у якій він часто спав. Вона притулила її до обличчя й заплакала. Тихо, наривно, як плачуть, коли руйнується не просто кохання — а ціле життя.
Але ранок приніс рішучість. Футболка полетіла у смітник. Вона витерла сльози, підвелаВона подивилася у вікно, де сніжинки кружляли у світлі ліхтаря, і усміхнулася — життя, здавалося, тільки починало дарувати їй нові можливості.