У кухні пахло жареними котлетами, коли в двері постукали. Оксана, навіть не встигнувши зняти фартух, відчинила і побачила молодого кур’єра.
— Доброго дня! Ваше відправлення, — промовив він бадьоро.
— Яке ще відправлення? Я нічого не замовляла, — здивувалася жінка.
— Квартира дванадцята? — уточнив він.
— Так.
— Тоді все правильно.
Вона нерішуче підписала бланк і отримала велику коробку. Щойно Оксана її відкрила, кров застигла в її жилах. Усередині лежав похоронний вінок. Не святковий, не прикраса — справжній, з чорною лентою, на якій було вишито її ім’я.
Відправника не вказали. Лише німе повідомлення: «Спи спокійно, Оксано».
— Треба ж так ненавидіти, щоб надіслати вінок прямо додому! — тремтячи, промовила вона пізніше.
Чоловік, Дмитро, лише знизав плечима:
— Звідки тобі знати, що це мама? Вона ж тебе любить!
— Любить? Вона ніколи навіть мого імені не вимовляє! — з болем відповіла Оксана.
І справді — майбутня свекруха не прийняла в ній нічого: зріст «метр з капелюхом», робота на рецепції, скромні сукні. Оксана старалася: шила собі наряди, була ввічливою, але у відповідь отримувала лише зневагу й уколы.
— Подивися на цю дивину, — шепотіла Наталія Іванівна синові. — Навіть двох слів зв’язати не може!
А він відмовчував, робив вигляд, що все гаразд. Та саме його мовчання було згодою. Матір дедалі більше собі дозволяла — навіть попри те, що жили вони на Оксаниній території.
Коли вона запропонувала здати квартиру і зняти житло, яке влаштувало б свекруху, та відкинула всі варіанти. Голосно, з докорами, істерикою. А Дмитро пив чай і мовчав.
Не вийшло з вінком — був наступний крок. Чоловік раптом знайшов у шафі чоловічі труси.
— Ти мені щось поясниш? — процедив він, тримаючи знахідку.
— А тобі самому нічого не здається дивним? Як я взагалі могла туди залізти? Туди ж навіть зі стільця не дотягнутися!
Ключі від квартиру були у свекрухи. Все стало на свої місця. Та Дмитро знову промовчав.
Наступний «подарунок» — відро чорниць. Свекруха вручила його зі словами:
— Вітаміни! Для невістки!
Вранці Оксана знайшла у відрі… живого, але замерзлого в холодильнику вужНа щастя, він був ще живий, і Оксана швидко його відігріла, та цього разу вже ніхто не міг переконати її, що це була випадковість.