«Як можна на мене не звернути уваги?» — сердито буркнула Соломія, вивчаючи себе у дзеркалі й підфарблюючи губи. «Нічого, скоро корпоратив, ось там я його точно приваблю!» Ця історія про те, як моя подруга Соломія намагалася завоювати погляд колеги й що з того вийшло.
Соломія та її впевненість
Соломія — моя подруга ще з університету. Їй 32, вона яскрава, доглянута, завжди в центрі уваги. Чоловіки озираються на неї, а вона знає, як використати свою харизму. На роботі, у нашій невеликій IT-компанії, Соломія — справжня зірка. Вона працює у відділі маркетингу, завжди одягнена зі смаком, а її жарти на планерках смішать навіть найсуворішого керівника.
Але недавно з’явився новий співробітник, Богдан, і він став для Соломії справжньою загадкою. Високий, привабливий, з гарними манерами — словом, ідеальний об’єкт для її уваги. Але ось біда: Богдан, здавалося, взагалі не помічав її спроб фліртувати. Соломія розповідала мені, як запросила його на каву, а він ввічливо відмовився, посилаючись на зайнятість. Потім вона «випадково» опинилася з ним у ліфті й намагалася зав’язати розмову, але він лише посміхнувся і вийшов.
«Я для нього занадто ідеальна?»
Після чергової невдалої спроби Соломія зайшла до мене в кабінет і почала злитися: «Ну що, він іншої орієнтації, чи що? Як можна не помічати мене?» Вона стояла перед дзеркалом, поправляла волосся й підфарблювала губи, ніби готуючись до нового «наступу». Я засміялася: «Соломія, може, він просто сором’язливий? Чи в нього є дівчина?» Але вона була непохитна: «Ні, Іванно, тут щось не так. Я ж бачу, як він спілкується з іншими, а на мене — нуль реакції!»
Вона вирішила, що корпоратив, який мав відбутися через тиждень, стане її «зоряною годиною». Соломія купила нову сукню, записалася до стиліста й навіть продумала, як «випадково» опинитися поруч із Богданом за столом. «Ось там він точно не встоїть», — заявила вона з упевненістю.
Корпоратив і несподіваний поворот
Настав день корпоративу. Соломія була невідворотна: червона сукня, ідеальний макіяж, сяюча посмішка. Вона справді привертала погляди всіх колег, але Богдан, немов на зло, тримався осторонь. Він танцював з іншими дівчатами, жартував із хлопцями, але до Соломії так і не підійшов. Я бачила, як вона почала хвилюватися, але продовжувала посміхатися.
У якийсь момент я помітила, що Богдан вийшов на балкон із нашим колегою Олегом. Вони довго про щось розмовляли, сміялися, а потім я побачила, як Богдан поклав руку Олегу на плече. Соломія теж помітила це й зблідла. «Іванно, ти бачила? — прошепотіла вона. — Це що, правда?» Я знизала плечима: «Може, вони просто друзі?» Але Соломія вже все для себе вирішила.
Що в результаті?
Після корпоративу Соломія трохи заспокоїлася, але все одно була розчарована. Вона зізналася, що їй не стільки прикро, скільки ніяково: «Я так намагалася, а він, схоже, взагалі не цікавиться жінками». Пізніше ми дізналися від колег, що Богдан справді у стосунках, і його партнер — чоловік. Соломія спочатку злилася на себе за те, що «не розгледіла», але потім засміялася: «Ну, хоча б зрозуміло, чому я йому не сподобалася! А я вже думала, що зі мною щось не так».
Тепер Соломія жартує, що цей випадок навчив її не бути занадто самовпевненою. Вона й досі фліртує з колегами, але вже не так наполегливо. А з Богданом вони, до речі, подружилися — він виявився класним хлопцем, просто з іншим смаком.
Якщо у вас були схожі історії, розкажіть, як ви з цим справлялися? Як не брати відмови близько до серця? А може, у вас є порада, як Соломії швидше переключатися на нові «цілі»? Діліться, нам цікаво!