Зрада в новому домі
Олег і Соломія одружилися й переїхали до нової оселі на околиці Львова. Їх переповнювала щастям: молоді облаштовували житло, створювали затишок, мріючи про майбутнє. Але через півроку в гості приїхали батьки Олега. Спочатку вони здавалися здивованими присутністю Соломії, а за вечерею, коли випили по кілька чарок, спалахнула сварка.
— Нащо ти привів цю дівчисько? — різко кинула свекруха.
— У якому сенсі? Я його дружина! — обурилася Соломія, відчуваючи, як кров приливає до обличчя.
— Дружина? — розреготалася свекруха, її сміх був повний зневаги. — Яка ти дружина? Не сміши! У Олега вже є дружина й двоє дітей. Наші онуки! А ти хто? На квартиру позаздрила?
Соломія подивилася на Олега, але той лише опустив очі, прошепотівши:
— Поїдь до мами, я розберуся. Завтра вранці їх відправлю.
Коли Соломії виповнилося вісімнадцять, мати почала говорити про заміжжя. Вона не поспішала, але хвилювалася: донька занадто багато часу проводила вдома з книгами. Дівчина не була замкненою — у школі й університеті вона славилася активною, але залицяння хлопців відкидала. Їй було цікавіше поринути в чергову історію з роману, аніж бігати на побачення. Мати переживала, що донька так і залишиться сама.
Соломія закінчила університет, влаштувалася на роботу менеджером, але життя не змінилося: дім, робота, дім. Тоді батьки вирішили, що пора їй жити самостійно. Вони давно купили для неї трикімнатну квартиру в старому будинку та здавали її. Зробивши ремонт, вони передали ключі Соломії, фактично виселивши її з батьківського дому.
Соломія почувалася зрадженою. Як можна так просто вигнати доньку? Але життя змусило пристосуватися. Їй не подобалось прибирати велику квартиру й ходити по магазинах, доки не з’явився Олег. Він взяв на себе побутові клопоти й цим підкорив її серце.
Коли Соломія представила його батькам, мати насупилася. Їй хотілося для доньки чоловіка з вищою освітою та власною квартирою. Олег, автослюсар, знімав кімнату в гуртожитку неподалік. Батько лише сказав:
— Поживемо — побачимо.
Олег любив Соломію, і це було головним. Весілля було скромним, були лише її батьки. Батьки Олега з далекого села не приїхали, і молоді планували відвідати їх, але справи відкладали поїздку.
Через рік пара задумалась про дітей. Олег запропонував продати стару квартиру без ліфта й купити нову, в сучасному будинку, хоч і на околиці.
— Як із дитиною та візком підніматися на п’ятий поверх? — переконував він.
Соломія погодилася, хоча мати була проти. У день підписання договору на нову квартиру Олег потрапив до лікарні з апендицитом. Соломії довелося оформляти документи самостійно, і вона взяла з собою матір, звикнувши, що за неї завжди хтось вирішує.
Олег повернувся з лікарні вже до нової квартири. Вони з ентузіазмом облаштовували дім, вішали штори, розставляли меблі. Життя здавалося казкою, доки не приїхали його батьки.
За вечерею свекруха вилила потік звинувачень. Соломія, приголомшена, не могла повірити. Олег мовчав, лише попросив її поїхати. Вона зібрала сумку й пішла до матері, серце розривалося від болю й приниження.
Наступного дня вона повернулася. Батьків Олега вже не було, квартира сяяла чистотою.
— Що вчора казала твоя мати? — запитала Соломія, ледве стримуючи сльози.
— Та не забивай собі голову. Була в мене жінка, народила двох. Але тепер я з тобою, — байдуже кинув Олег.
— Ти обманув мене! Це зрада! — закричала Соломія. — Я не можу жити з брехуном!
— Не можеш? Тоді геть! Квартира залишиться мені. Подаси до суду — буду платити за твою частину все життя, — усміхнувся він.
— Виходитимеш ти, — холодно відповіла Соломія. — Недарма мама напол— Недарма мама наполігла, щоб квартиру оформили на мене, відчувала підступ.