Коханець під виглядом брата: як мій чоловік влаштував цирк у домі моєї матері
Андрій — мій поки що чоловік — родом не звідси. Колись його направили на строкову службу в наше місто. Відслужив, а додому не повернувся. Залишився тут. Спочатку жив з дівчиною, з якою познайомився в армії. Та відносини не склалися — розійшлися. Він зняв квартиру, знайшов підробіток, а рідних, які кликали його назад — матір, двох старших братів і сестру — так і не послухав.
Ми з Андрієм познайомилися сім років тому. Тоді я жила з літньою мамою — я багатодітна дитина, і залишити її одну було неможливо. Андрій погодився і переїхав до нас. Правда, мама відмовила йому в реєстрації. Так він і жив у нас — без прописки.
У мене є донька від першого шлюбу, Оленка, зараз їй дев’ять. Ми з Андрієм просто розписалися — без весілля, без гостей. Тоді у нього були проблеми зі здоров’ям, він не працював, і святку не було ні грошей, ні сенсу. Я ж працювала, інколи без вихідних — графік «два через два» швидко став «сім через нуль».
Андрій тим часом сидів вдома і робив ремонт. Ми з мамою давали йому гроші — з її пенсії та моєї зарплати. Він клеїв шпалери, міняв плитку, двері, перекладав сантехніку. Натяжну стелю робили майстри, але решту — все його руки. З мамою у нього були спокійні стосунки — не сварилися, не конфліктували. Він жив у одній кімнаті, мама — з онукою, а я, як і треба, на роботі.
Окрім зарплати, я отримую аліменти від колишнього чоловіка. Ці гроші йдуть лише на Оленку: їжа, одяг, школа, гуртки, трішки відкладаю на майбутнє — на житло чи навчання. Батько дитини не жадібний, допомагає регулярно. Андрій з донькою майже не спілкувався. І я на цьому не наполягала — у Оленки є тато, який бере участь у її житті.
Спільних дітей у нас з Андрієм не було. Я не хотіла.
А тепер до суті.
Місяць тому Андрій — на той момент вже півроку як працював — зібрався кудись ввечері. Я запитала:
— Куди?
— Брат з племінником приїжджають. Треба зустріти.
Ну, думаю, зустріне — і поїдуть вони до готелю чи до знайомих. Але не тут-то було. За годину до нього увійшли у квартиру блондинка років сорока з підлітком. Жінка представилася:
— Мене звати Тетяна, це мій син Ярослав.
Андрій, наче нічого особливого, запросив:
— Проходьте, влаштовуйтесь, — і пішов за валізами.
Я залишилася в шоці. Посадила «гостей» пити чай і пішла до Андрія з’ясовувати. Він спокійно заявив:
— Тетяну кинув чоловік, їм нема де жити. Я привів їх до нас.
— Чудово. А мене спитати не треба? Це — квартира мами. Де вони спатимуть?
У нього вже все було вирішено: я з донькою переїжджаю до мами в її кімнату, хлопець — у кімнату Оленки, а «брат» Тетяна — з ним. От так. Ми посварилися. Я запропонувала логічний варіант — нехай мати з сином живуть удвох в одній кімнаті, але Андрій стояв на своєму.
Матір була в шоці. Сказала прямо: максимум пару днів. І нагадала Андрію:
— Ти забув, хто тут господиня? Треба було хоча б запитати.
На що той вибухнув:
— Я з цієї халупи зробив цукерню! Будете наїжджати — подам у суд, вимагатиму частку у квартирі!
У мами піднявся тиск. Я встряла у перепалку, але він лише погрожував:
— Хочеш — зараз здеру шпалери, поб’ю плитку!
Ночували ми з Олею у кімнаті матері, а Андрій спав з «Тетяною». Мене трясло від цієї ситуації.
Вранці, поки він спав, я залізла у соцмережі. ЗареєструваласяЯ знайшла справжнього брата Андрія — він був темноволосим, і його син насправді навчався в університеті, а ця “Тетяна” виявилася його коханкою, яку він наважився завести прямо в домі моєї матері.