Вона поставила на собі хрест. А доля подарувала їй нове життя…
Сергій увійшов у квартиру пізно ввечері. На обличчі — втома, в очах — внутрішня боротьба. Мовчки зняв чоботи, пройшов у кухню й сів за стіл.
— Сергію, будеш вечеряти? — метушилася навколо Марія. — Я тут качку запекла, як ти любиш. Дивись, з яблуками… Чого такий похмурий?
Він подивився на неї прямо, без звичайної усмішки:
— Маріє, нам треба серйозно поговорити. Я більше не можу жити на два доми. Коли ми нарешті будемо разом? У мене є квартира.
Марія раптом потьмяніла. Все, від чого вона так довго тікала, наздогнало її.
— Добре, — тихо промовила вона. — Але спочатку ти маєш познайомитися з моїми дітьми.
Зустрілись у кав’ярні. Богдан та Олексій сиділи по один бік столу, Оксана — поруч із Марією. Коли Сергій увійшов, діти завмерли, наче вкопани. Від несподіванки роти роззявлялися. Марія спочатку навіть не зрозуміла, у чому річ. Але коли сини обмінялися паланими поглядами, все стало ясно…
— Ти жартуєш, мамо?! — першим вибухнув Богдан. — У такому віці влаштовувати особисте життя?! Що за сором?
— Мам, ми думали, ти адекватна… — додав Олексій. — У твої роки жінки стають бабусями, а не чоловіків заводять.
— Мені всього сорок чотири, — тихо заперечила Марія.
— То й жила б спокійно, сама. Ми з Богданом знімемо квартиру. Нам під одним дахом із тобою та твоїм кавалером не по дорозі.
А Оксана відвернулася. І цілий місяць не промовила до матері жодного слова.
Марія не плакала. Вона просто сиділа вночі в тиші й згадувала своє життя. Як усе почалося.
…Колись вона була відмінницею. Спокійна, розсудлива дівчина, з гарною родиною, із батьками, що боготворили її й мріяли, щоб донька вступила до престижного університету. Але в сімнадцять вона закохалася. В Андрія.
Йому було двадцять чотири. Високий, із хрипкуватим голосом, міцними руками та гордим поглядом. Батькам він відразу не сподобався. Тато вигнав його, коли той прийшов просити її руки. Але Марія нікого не слухала — і через кілька місяців поїхала з Андрієм у інше місто.
Спочатку усе було, як у казці. Народився первісток — Богдан. Батьки допомогли, купили їм квартиру. Потім з’явився Олексій — і на щастя подарували ще й трешку. Але саме тоді казка почала перетворюватися на побутовий кошмар.
Родина Андрія виявилася п’яничною. Брат — ледар, батьки — гуляки. Андрій став затримуватися в них частіше, іноді зникаючи на тижні. Робота? Ха. Хто візьме людину, яка що місяця «по-чорному» гуляє?
Марія тягла все сама. Працювала на двох роботах, вчилася заочно. Ввечері — прибирання. Соромилася просити допомоги в батьків. А чоловік щораз частіше лежав на дивані, вимагаючи «пива холодного».
Коли вона прийшла з консультації — вагітна третьою — і почула: «Сметани нема? Ну, сходи купи!», вона не витримала. Написала заяву на розлучення. Сама замовила йому таксі, заплатила. Він сміявся і не вірив. А дарма.
Більше він не повернувся. Замки були новими. Сусідка-бабуся стежила, щоб не влаштовував істерик. Розлучилися швидко. Він навіть не дізнався, що в нього народилася донька.
Через три місяці Андрій загинув. Пожежа, через неуІ тепер, коли маленька Софійка сміється у їхньому теплому домі, Марія знає — щастя завжди знаходить тих, хто сміє його прийняти.