Вирішив відвезти її до будинку для літніх: Не можу повірити, що дитина може відмовитися від своєї матері
Одного ранку я вийшов у двір і помітив у сусідки похилу жінку. Вона сиділа під навісом на лавочці, схоже, дрімала на свіжому повітрі.
Мені це здалося дивним, адже сусідка не мала родичів. Вони з чоловіком не мали дітей, а він помер рік тому після довгої хвороби. Звісно, вона сумувала і нудилася сама. Залишилася на старість однією. Але вона ще не була настільки стара, щоб розпадатися. Просто мусила змиритися.
Я зайшов до сусідки, щоб дізнатися про ту жінку. Старенька була ввічливою, але мало зі мною спілкувалася. Сусідка пошепки розповіла, що та дуже переживає. Син відрікся від пані Ганни, тож найкраще було їй не заважати.
Все життя вона працювала у філармонії. Її чоловік був професором, викладачем. Вона знала про його зв’язки зі студентками, але не хотіла руйнувати сім’ю. Тому мовчала і не влаштовувала скандалів.
Її єдиний син і робота забрали більшість часу. Ще вона давала уроки музики вдома.
Син виріс, закінчив навчання та одружився. Народилася онука, яку вона дуже любила. Тоді її чоловік вирішив піти до іншої, але розлучатися не став.
––––––––––
Син із дружиною працювали, розвивали бізнес, тому рідко її відвідували. Але залишали онуку. Старість прийшла раптово. Настав час, коли чоловіка вигнала коханка, і він повернувся до неї. Після молодої дружина здалася йому старою, і йому це жахливо не подобалось. Йому було важко знаходитися поряд. Він усе сподівався знайти когось молодшого.
Тим часом син вже мав власний будинок – великий і просторий. Батько почав просити, щоб той забрав матір до себе. Син не заперечував. Його донька теж обожнювала бабусю. Але дружина…
Вона не погодилась, щоб якась стара жінка жила в їхньому домі. Спочатку син накричав на дружину, адже це стосувалося його матері, тож він наполіг, щоб та переїхала.
Гаразд. Але нехай батько перепише квартиру на онуку. На всяк випадок, якщо він зв’яжеться з кимось іншим, і тоді вони не отримають його житло.
Щоб задовольнити дружину, син поговорив із батьком, і той обіцяв переоформити квартиру на онуку.
Пані Ганна мусила переїхати до сина. У принципі, нічого поганого – свіже повітря, природа, родина. Її чоловік не довго сумував – скоро знайшов собі нову коханку. Але розлучатися не поспішав.
Дружина далі нарікала і жахливо поводилася зі свекрухою. Сиділа вдома і постійно намагалася принизити стару, кричала на неї, піднімала руку. Мати нічого не казала синові. Онука почала робити те саме, що й її мати. Після такого ставлення пані Ганна впала в істеріку і вимагала, щоб син відвіз її додому.
Син подзвонив батькові, але той категорично відмовився брати матір назад – він уже жив із кимось іншим. Донька і дружина наполягали, щоб бабуся жила деінде. Він вирішив відвезти її до будинку для літніх. Моя сусідка про це дізналася. Виявилося, що вона знала стару давно. Їй стало шкода пані Ганни, тож влаштувала, щоб син привіз матір до неї. Він обіцяв регулярно давати гроші. І ще попросив телефонувати йому.
––––––––––
Привіз матір. Умови його влаштували. Пообіцяв навідуватися якомога частіше. Що ж, побачимо. Таке буває, коли хтось бере на себе турботу про чужих рідних, які стали непотрібні своїм близьким. Куди ж іти стаТака вже доля — коли діти забувають про тих, хто дав їм життя, самі з часом залишаються самотніми.