Зла бабуся
Мар’яна вийшла з таксі й чекала, поки з авто вибереться маленька Софійка.
— Дякую, — подякувала водієві Мар’яна, взяла доньку за руку, і вони поволі пішли до під’їзду. Біля невисокого ґанку на лавці сиділи дві літні жінки.
— Добрий день, — привіталася Мар’яна.
— Доброго здоров’я, — відповіла одна. — Це до кого ж такі красуні йдуть у гості?
Мар’яна лиш усміхнулася. Відкрила ключем кодовий замок і зайшла з донькою у будинок. Щойно двері зачинилися, одна з жінок досить голосно промовила, що півгодини тому бачила, як двоє чоловіків заносили до під’їзду якісь коробки й мішки.
— Нові мешканці у квартиру над тобою вселяються, що Шевченки здають. Тримайся, Галю, безсонні ночі тобі забезпечені, — сказала друга.
— Не на того нарвались. Нехай лише спробують шуміти. Зараз подзвоню в соцслужбу, нехай розбираються…
Далі Мар’яна вже не слухала. Підійшла до ліфта — він якраз був на першому поверсі — і вони з Софійкою піднялися на п’ятий.
Двері у квартиру були наполовину відчинені. Чоловіки сиділи на кухні й пили чай.
— О, Мар’яна приїхала. А ми поки чайку заварили. Вибач, трохи розгосподарювались, — сказав один.
Мар’яна дістала з сумки гаманець.
— Маро, та ти ж мене ображаєш. Я ж по-дружньому допоміг. Може, даремно ти пішла від Олександра? Помирилися б. Ти ж не працюєш, на що житимете з дитиною? — Він підморгнув Софійці, і та розсміялася.
— Якось проживемо. Подаю на розлучення, будуть аліменти, декретні. До Олександра я не повернуся. Можеш йому так і передати.
— Гаразд. Але якщо що, дзвони, якщо зможу — допоможу. Ну, влаштовуйся, а ми підемо, — сказав Микола.
Чоловіки пішли. Мар’яна глянула на коробки посеред кімнати й зітхнула.
— Ну що, допоможеш мамі речі розкласти?
— Ні. Я пограю, — відповіла Софійка.
— Добре. Тільки не кричи й не шумій, а то нас виженуть звідси, — попередила доньку Мар’яна.
Дівчинка слухняно кивнула.
Мар’яна відкрила коробку з іграшками, і Софійка одразу дістала плюшевого ведмедика. А Мар’яна почала складати речі у шафу.
Квартира однокімнатна, невелика. Та куди їм більше? Меблі гарні, ремонт зроблено, чисто. Нічого. Якщо не купувати зайвого, економити — вони впораються.
Потім Мар’яна зварила макарони з сосисками, які привезла з собою. ПомМар’яна пригорнула доньку, дивлячись у вікно на перші зірки, і зрозуміла, що тепер у неї є не лише Софійка, а й справжня родина — стара бабуся, яка стала їм обом опорою.