**Лиходійка**
— Добрий вечір, громадяни, сусідка знизу скаржиться на галас із вашої квартири, — на порозі стояв дільничний. — Дозвольте зайти.
— Звичайно, — тремтячим голосом відповіла Оксана, — заходьте, тільки зараз дитину втихомирю.
Та дійсно Оксана тремтіла не через візит поліції, а тому що чоловік знову підняв на неї руку. Цього разу — за те, що вона вилила всю горілку у вбиральню. Коли Денис це побачив, його очі загорілися лютью:
— Я чоловік і маю право розслабитися після роботи! Ти дома сидиш у своїй відпустці, нічого не робиш, а я на будівництві горбачусь! Іди купи мені пляшку!
— Не піду, — відповіла Оксана. — Ти щодня п’яний, син тебе вже боїться. Данилкові рік, а він уже стільки побачив! Годі пити, Денисе!
Під рев малого його матір знову опинилася під ударами. Шум почула сусідка Марія Іванівна і, за своєю звичкою, зробила те, що завжди робила у подібних випадках — викликала поліцію.
Марія Іванівна була тою ще лиходійкою. Мало сказати, що сусіди її недолюблювали — вони її ненавиділи. На кожного з них невтомна Марія Іванівна колись давала заяву. І не лише в поліцію — були ще й інші організації: адміністрація, ЖЕК, навіть опіка.
— Знаєте, мені здається, у Максимка з п’ятої квартири мати його взагалі не годує, такий худий став і ходить, як злидень, — дзвонила Марія Іванівна в опіку. — Потрібно перевірити цю сім’ю, дуже вона задоволена ходить, певне, щось колеть.
Співробітниця опіки взяла заяву до відома і пообіцяла «небайдужій громадянці» вжити заходів.
А бідна мама Максимка, якому лікар призначив дієту через зайву вагу, була у шоці, коли до неї прийшла ціла комісія. Виявилося, що хлопчик скинув кілька кілограмів, тому мати й раділа. А що до одягу — Максимко був енергійним хлопчиськом, тому штани на ньому «горіли» за тиждень.
Але Марія Іванівна, звісно, про це не знала. Вона уникала спілкування з сусідами.
Старожили розповідали, що колись у її квартиру вдерлися грабіжники. Після цього вона перестала довіряти оточуючим, вважаючи, що саме сусіди «навели» злочинців, коли вона з чоловіком зняли гроші на старенькі «Запорожець». Чоловік тоді сильно постраждав у бійці, захищаючи ощадження, і незабаром помер. А Марія Іванівна так і не оговталася після удару і більше не виходила заміж.
Молоді сусіди, яких була більшість, про це не здогадувалися.
— Приберіть за своєю собакою, ось нахабство — залишати какахи на доріжці! Краще зроби це, а то буде гірше! — кричала Марія Іванівна на молодого сусіда під час вечірнього вигулу.
— Тобі треба — ти й прибирай, стара карга, — огризнувся хлопець.
Великий пес, що залишив «подарунок», гаркнув на незнайому жінку і рвонув повідок. Марія Іванівна відступила, затаївши в душі обраАле тепер, коли Оксана стояла в її квартирі з плачучим Данилком на руках, начебто щось зламалося в серці Марії Іванівни, і вона вперше за багато років відчула, що хтось справді потребує її допомоги.