У всьому винний дощ
У другій половині дня небо затяглося хмарами, і до вечора заморосили дощик. Весною вулиці виглядають сумними, особливо в таку дощову погоду.
Микола їхав машиною вже більше години, намагаючись скоротати час до свого від’їзду. До вечора машин на дорогах прибавилося, доводилося стояти у пробках і на світлофорах. Час тягнувся повільно, але повертатися додому не хотілося, а на вокзал було ще рано.
Він зупинив машину біля тротуару і вимкнув двірники. Дрібні краплі дощу вкрили лобове скло, спотворюючи світ за ним.
Цілий тиждень він приходив до тями після того, як його покинула Марічка. І досі було не легше. Якби залишився вдома, знову напився біс, як усі ці дні. Без вина заснути не виходило.
Вони прожили з Марічкою разом майже рік, а до того два місяці зустрічалися. Спочатку все було чудово. Він уже будував плани, що влітку поїдуть на море, і там зробить їй пропозицію. Навіть попри те, що останнім часом вони часто сварилися. Марічка причепилася до нього з будь-якого приводу, постійно злилася, мала претензії.
Перед самим її відходом вони посварилися через його подарунок на 8 Березня. Букет голландських тюльпанів і сумочка, яку вона давно хотіла, здалися їй дріб’язком.
— Ти ж сама хотіла цю сумочку, — обурився Микола. — І вона далеко не дешева, між іншим.
— Я знала, що ти її подаруєш. Думала, додаси ще щось від себе, зробиш сюрприз. Подарунок має бути несподіваним.
— Ну вибач, треба було натякнути, якщо хотіла більше, — похмуро сказав він.
— А сам не міг здогадатися?
І Марічку знову понесло. Вона казала, що він не вміє догодити дівчині, мало заробляє. Олесь подарував Насті шубу, а Даринці її хлопець купив перстень з діамантом.
— Олесь твій шахраює, заробляє нечесно, ходить по лезу.
— Ну і що? Зате в неї то нова шуба, то їдуть на європейські курорти. А тиА ти такий принциповий, от і сидимо в бідності.