**Новорічний сюрприз**
Записано у щоденнику:
Оленка спішила додому, не звертаючи уваги на ожеледицю під ногами. А як же інакше – у її сумці лежали два квитки на літак. На півдні їх чекав заброньований номер у готелі. Вони так довго мріяли зустріти Новий рік біля моря, у теплі, без клопотів. Не стояти біля плити, відпочивати, купатися в басейні. Відчути себе у казці.
Але завжди щось заважало. То грошей не вистачало – збирали на перший внесок за квартиру. То просто у щоденній метушні забували заздалегідь придбати квитки, замовити готель…
Тепер у них була своя оселя. Залишилося виплачувати зовсім трохи. Пора подумати про дитину. А якщо не зараз, то з малюком вони ще довго не зможуть здійснити мрію. Ось Оленка й вирішила зробити Олегові новорічний подарунок.
Звичайно, свекруха обов’язково вставить своє – що Оленка витрачає гроші на дурниці. Що взимку біля моря робити нема чого. А як же вони з батьком? Чому не порадилася? Почнуться образи, догани. Взагалі, їй дістанеться на повну. Свекруха й так її недолюблювала, а тепер навіть страшно уявити, що почнеться. Та нічого, не вб’є ж. Якось переживе. Зате як вона здивує Олега! Яке свято йому влаштує!
А якби порадилася – свекруха одразу влаштувала б скандал, і ніякого сюрпризу б не вийшло. Та й навряд чи вони поїхали б на море. Що чоловікові сюрприз може не сподобатися, або в нього раптом з’являться інші плани – Оленці на думку не спадало. Олег завжди казав, що не розуміє, навіщо всю ніч об’їдатися салатами перед телевізором. Він любив компанію та веселощі.
До сьогодні конверт із квитками лежав у шухляді її столу на роботі. Сьогодні вона вирішила принести його додому й подарувати чоловікові. Літати до мрії мали через два дні.
Повернувшись, Оленка поклала конверт під ялинку так, щоб Олег одразу його помітив. Переодяглася й почала готувати вечерю, прислухаючись, чи не відчиняться двері. Час від часу поглядала на годинник.
О пів на десяту вже почала хвилюватися. На плиті давно остигла сковорода з вечерею, а Олега все не було. Настрій стрімко падав. Вона дзвонила йому кілька разів, але телефон чомусь був вимкнений. Оленка метушилася по квартирі, раз-у-раз підходила до вікна, дивилася, чи не заїде на подвір’я машина чоловіка. В голову лізли тривожні думки, одна страшніша за іншу. Вона знову й знову набирала номер Олега, але кожного разу бездушний жіночий голос повідомляв, що абонент недоступний.
Оленка проженяла від себе погані передчуття, переконувала себе, що Олег зустрівся з друзями й затримався. Але чому вимкнув телефон? Чому не попередив?
Навіть у двері виглядала пару разів. Одного разу батько добре випив з товаришами. Ті привели його додому, але, знаючи мамин характер, не наважилися показуватися. Посадили його біля дверей, спиною до стіни, і пішли. Добре, що сусід пізно повертався й побачив сплячого батька на сходах.
Біля дверей нікого не було, на ліфтовій площадці не лунали кроки. Про квитки й свій сюрприз Оленка вже й забула – лиш би з Олегом було все гаразд.
Спати лягати й не думала. Всілася на диван, підібгавши ноги, й приготувалася чекати всю ніч. Бойкий дзвінок телефону пролунав у нічній тиші, ніби постріл. Оленка здригнулася, схопила телефон, незрозуміло чому схопилася з дивана.
— Олеже, де ти? Щось сталося? — скрикнула вона в трубку.
— Нічого не сталося, — відповів незнайомий жіночий голос, наче густий мед. Оленка відсунула трубку від вуха, глянула на екран — дзвонили з номера Олега. — Твій Олежко спить. Мов немовля, — протягнув солодкий голос.
— Де спить? Чому? Хто це? — запитала Оленка, уже знаючи, яку відповідь почує.
Коли вона розповіла подрузі про новорічний сюрприз чоловікові, та знизала плечима й розказала історію зі своєю сестрою. Та подарувала чоловікові абонемент до басейну з сауною на двох. Сходили кілька разів. Потім чоловік застудився, з’явилося багато роботи – не до басейну.
Сестра вирішила піти сама. Прийшла, перерила сумку, але картки не знайшла. Дівчина на ресепшені сказала, що півгодини тому картку вже використали. Тоді їй усе стало зрозуміло. Незабаром вона побачила вихід чоловіка з роздягальні під руку з незнайомкою. Ось так і виявила зраду. Подруга тоді сказала, що нічого не має проти сюрпризів, але з ними треба бути обережнішими.
Все це промайнуло в голові за мить. Оленка знову почула голос:
— Олег спить у мене вдома. Живий і здоровий, не хвилюйся. Зрозуміла, хто я? Він мене коноаав. Не чекай його. Ми вже півроку разом. Жалів тебе, не казав. Вирішила йому допомогти. — У трубці залунали короткі гудки.
Оленка безсило опустилася на диван, тримаючи телефон у руці. Екран погас, наче згасли її життя, надії, радісне очікування Нового року, подорожі наІ коли Андрій приїхав до Києва з квітами, вона примружила очі на сонячному світлі й усміхнулася, відчуваючи, як нова сторінка починається.