Ліки від горя
Оксана й Богдан познайомилися ще в університеті. Обоє мешкували в гуртожитку. Що будуть разом, вирішили одразу, але лише після закінчення навчання. Та, як завжди, життя внесла корективи у прості плани закоханих. На останньому курсі Оксана завагітніла.
— Бодю, що робити? — Оксана в розпачі дивилася на друга. — Ти ж знаєш, яка в мене мати сувора? Відпускати на навчання не хотіла. Ледь умовила. Обіцяла, що не потраплю, як вона, не народу без чоловіка. А тепер як? Як я повернуся додому? Мати мене вб’є. — Оксана прикусила губу, намагаючись не розплакатися.
Богдан теж злякався, але вирішив вчинить чоловічно й врятувати честь коханої. Батьки ніяких умов йому не ставили, коли відпускали навчатися у велике місто, нещасну й заплакану Оксану він любив, тому запропонував розписатися. Попереду державні іспити — не до весілля.
Подзвонив батькам, чесно все розповів, сказав, що приїде після університету з дипломом і дружиною. Вони, звісно, лаялись, куди ж без цього. Та що поробиш — хай приїжджають разом.
Оксана боязко ховала за спиною чоловіка випинаючийся живіт, стоячи у тісній передпокої його батьків. Батько хмурився, мати хитала головою й дорікала молодим, що поспішили з дитиною, одружилися без батьківського благословення. Не до добра це. Хіба з цього починають життя? Поохали, побранили, але вирішили допомогти молодим стати на ноги. Продали дачу, зібрали з усіх кутів і купили синові з дружиною однокімнатну квартиру.
— Чим могли, допомогли. Далі самі, — напутствував батько.
Через два місяці Оксана народила доньку.
Богдан працював, але грошей на сім’ю постійно не вистачало. Батьки й так віддали все, що могли, що в них було. Та й соромно тягнути з них далі — час самому заробляти. Тут колишній шкільний друг запропонував зайнятися продажем комп’ютерів.
— Слід ловити момент, комп’ютери зараз нарасхват. У мене є зв’язки з постачальниками, домовлюся. Ти вчасно повернувся. Ти в них шариш, а я тільки вчуся. Разом ми таке діло розкрутимо! — умовляв колишній однокласник.
Дев’яності з рекетом минули. Ризик, звісно, є, але все легально — можна спробувати. І Богдан погодився. Та довелося позичити велику суму для старту й рівноправного партнерства у бізнесі.
Товар закупали неліквідний, але дешевий. Богдан доводив техніку до ладу, завантажував потрібні програми, лагодив, якщо треба. Продавали у кілька разів дорожче. Справа пішла. Богдан не лише повернув борг, а й купив двокімнатну квартиру.
Донька підросла — час віддавати її до садка. Та й Оксана прагнула на роботу.
— Сиділа б вдома, грошей вистачає. Що ти видумала? — бурчав Богдан. — Пора вже подумати про сина.
— Дай трохи відпочити. Я ще від пілюль не відійшла. Після університету жодного дня не працювала. Та й Софійці корисно з однолітками спілкуватися. Як потім доІ ось однажды, коли Тошка вже виріс у пухнастого велетня, Оксана знову взяла в руки пензель — цього разу не для того, щоб забути про біль, а щоб змалювати щастя, яке повернулося у їхній дім.