Мої власні принципи

Мої правила

Як часто буває, Оксана не знала свого батька. Він пішов від них з матір’ю одразу після її народження. Жили вони у невеличкому селищі в старенькій хаті. Мама не пестила доньку. Змалку Оксана вміла й піч розтопити, і город прополювати, і до магазину сходити.

Вчилася вона на відмінно, до школи бігла з радістю, мріяла стати актрисою та жити у великому місті. Після школи вона вирвалася з рідного куточка до обласного центру, знайшла роботу за першою-ліпшою оголошенню та вступила на заочне у університет.

— Мрії — це добре, але професія має годувати, — казала мама. — У артистів сьогодні густо, а завтра — пусто.

Коли Оксана закінчила університет і почала більше заробляти, вона купила собі машину в кредит. Не «Мерседес», звісно, а скромного підтриманого «Кіа Ріо», але надійного. З гордістю приїхала на ньому до мами в гості.

Зараз у неї вже інша машина, але першу вона не забула. Недавно побачила її на парковці — аж очам не вірила, що ця «старушка» ще їздить! Їздила б і далі, якби не… кохання. Перше, палке. Він запросив її жити разом, зняв невелику квартирку. Незабаром переконав продати машину.

— Вона стара, ось-ось розсиплеться. Давай продамо і купимо нову, яка прослужить нам роками, — умовляв він. — Зараз ще можна добре виручити.

Оксана погодилась. Хіба дівчина розуміється на машинах краще за чоловіка? Довірила йому продаж. Щоб купити нову, взяла кредит. Він обіцяв допомагати з виплатами. Як же вона тішилася новенькій «Рено»!

Але якось так вийшло, що машиною користувався він. Підвезе Оксану на роботу — і їде по своїх справах. Кілька разів допоміг із кредитом, а потім сказав, що грошей немає.

Та й бог із ним, кохала його, виправдовувала. Але одного разу сусідка зупинила її у дворі:

— Ти знаєш, що твій хлопець приводить до себе інших? Власними очима бачила, як вони з дівчиною пішли до під’їзду і вийшли через кілька годин.

— Так, знаю… — Оксана від образи й злості навіть не знайшла слів. — Вибачте, спішу! — пробурмотіла й кинулася до дверей.

— Ганьби його, дівчино, поки не пізно! — крикнула їй услід сусідка.

Дома Оксана випустила весь біль назовні. Коли він повернувся, вона забрала ключі від машини й виставила його за двері.

Залишилася сама — з кредитом і машиною. Ввечері прибирала в офісі, щоб ніхто не знав. Набрала учнів, давала уроки англійської. Поверталася ледве живою, але кредит виплатила швидко. Потім взяла іпотеку на маленькуА потім одного разу на вуличному концерті вона зустріла його — справжнього, без обману й користі, і зрозуміла, що час жити не лише заради правил.

Оцініть статтю
Соняшник
Мої власні принципи