Роса ще не зійшла з трави, туман поволі відступав до протилежного берега річки, а сонце вже викочувалося з-за зубчастої кромки лісу.
Микола стояв на ґанку, милуючись красою ранку та глибоко вдихаючи свіже повітря. За спиною почулися шльопання босих ніг. Жінка у нічній сорочці, накинувши на плечі хустку, підійшла і стала поруч.
— Добре ж як! — зітхнув повними грудьми Микола. — Іди в хату, застудишся, — промовив він ніжно й поправив на молодій жінці хустку, що зісковзнула з округлого білого плеча.
Жінка відразу притулилася до нього, обхопила його руку.
— Від’їжджати від тебе не хочеться, — сказав Микола осиплим від ніжності голосом.
— А ти не їдь. — Голос жінки вабив, кликав, як спів Сирени. «Залишусь… а що далі?» Ця думка протверезила Миколу.
Якби все було так просто, він би вже давно залишився. Але двадцять три роки життя з дружиною не викинеш, та й діти… Оксана, можна сказати, вже сама по собі — у свого нареченого ночує частіше, ніж вдома, одружаться незабаром. А Русланові всього чотирнадцять, самий складний вік.
Водій знайде роботу скрізь, але чи заробить він тут багато? Зараз він розкидається грошима, дарує дорогі подарунки Ганні. А якщо буде отримувати вдвічі, а то й утричі менше — чи любитиме вона його так само? Питання.
— Не починай, Галю, — відмахнувся Микола.
— Чому? Діти виросли, пора вже про себе подумати. Сам казав, що з дружиною живете лише через звичку. — Ганна образилася і відійшла від Миколи.
— Ех, якби знав раніше, що зустріну тебе… — Микола гучно зітхнув. — Не ображайся. Час мені, і так забарився. — Він хотів поцілувати жінку, але та відвернула обличчя. — Галю, треба їхати, якщо хочу ввечері бути вдома. Вантаж у мене, договор.
— Ти лише обіцяєш. Приїдеш, збудиш душу — і назад до дружини. Набридло мені чекати самій. Андрій давно закликає заміж.
— То йди. — Микола здригнув плечима.
Він хотів ще щось додати, але передумав. Повільно зійшов з ґанка, завернув за кут хати і пішов городом до окружної дороги, де на узбіччі чекала фура. Навмисне залишив машину там, щоб рано-вранці не будити село.
Він заліз у кабіну. Зазвичай Ганна проводжала його до фури і цілувала на прощання. Але сьогодні не пішла — мабуть, справді образилася. Микола влаштувався зручніше, захлопнув двері. Перед тим як завести мотор, набрав номер дружини. При Ганні дзвонити соромився. Байдужий голос у трубці повідомив, що телефон вимкнений… Невідповілих викликів теж не було.
Микола прибрав телефон і завів мотор, прислухаючись до його потужного, рівного реву. У наступну мить фура здригнулася, зітрусила з себе останки сну й повільно рушила з місця, гойдаючись на нерівностях ґрунтовки. Микола дав короткий прощальний сигнал і натиснув на газ.
Жінка на ґанку здригнулася, прислухаючись до віддаленого гуку мотора, і пішла в хату.
У дінаміці звучав бархатний голос: «Кохана, кохана, кохана, мій янголе земний…» Микола підспівував про себе, думаючи про жінку, яку залишив. Але незабаром думки переключилися на дім: «Що там коїться? Другий день не можу додзвонитися. Приїду — розберуся…»
А Наталка, дружина Миколи, у цю мить прокинулася від наркозу в лікарняній палаті й одразу все згадала…
***
Вони прожили з Миколою понад двадцять років, двадцять чотири, якщо точно. Чоловік — далекобійник, заробляв добре, родина міцна, квартира велика, двоє дітей. Оксана вже доросла, скоро вийде заміж, закінчила училище, працює перукаркою. Русланові чотирнадцять — мріє стати моряком.
І раптом цей дзвінок. Спочатку Наталка подумала, що це жарт чи помилка.
— Добрий день, Наталко. Чоловіка чекаєте? А він затримується… — голос був м’який, обволікаючий, наче мед.
— Що з ним? — нетерпляче перебила Наталка, одразу подумавши про аварію. Шлях далекий, хто знає, що могло статися? Вантаж дорогий везе, відповідальність велика.
— Сталося. У коханки він, — промуркотів голос.
— Хто це? — скрикнула в трубку Наталка.
— А ти жди, жди… — у трубці роздався жіночий сміх.
Наталка відняла телефон від вуха й перервала дзвінок. Але сміх продовжував звучати в голові. Її охопила паніка. ДуНаталка глянула у вікно, де за червоною черешнею стояв Іван, і вперше за останні дні почула, що життя — не тільки біль.