Оксана монотонно водила праскою по дошці. Краплини поту стікали по скроням, шиї та вздовж хребта. Спека трохи вщухла до вечора, але від праски йшов гарячий подих. Залишилося прасувати зовсім небагато, коли задзвонив телефон. Він замовк на хвилину, а потім знову задззвенів, дратуючи нерви.
Оксана відставила прасу, підійшла до столу і взяла мобільний. На екрані впізнала ім’я подруги і здивувалася.
«Олеся, це ти? Що трапилося?» — з тривогою спитала вона.
«Я. А хто ж ще? Трапилося. Збираюся приїхати, тому й дзвоню. Єду у відрядження, а від готелю відмовилася. Вирішила зупинитися в тебе. Приймеш на два дні?»
«Та яке там питати. А коли приїдеш?» — Оксана напружилася, згадавши, що з продуктів у неї лише саме необхідне. Для себе вона готувала мало, обходилася мінімумом.
«Завтра вже. Знаю, несподівано, але все вирішилося в останню хвилину. Номер потяга, вагон і час напишу СМС-кою. Зустрінеш?»
«Зустріну, звісно», — пообіцяла Оксана, а сама подумала, що й так часто бере лікарняні, соромно ще й відпрашуватися.
Але подруга заспокоїла, сказала, що приїде ввечері на цілі два дні. Відлегло від серця.
«Ти спеціально не готуйся, а то ж я тебе знаю. Чекай, скоро набалакаємось», — сказала Оля й поклала трубку.
Оксана допрасувала білизну, склала її в шафу рівною стопкою. Вона була рада почути подругу. «Олеся розпитуватиме, лізтиме в душу, а я тільки заспокоїлася, змирилася з усім, навіть до самотності звикла. Тепер треба думати, чим її годую.» — Оксана глянула на настінний годинник. — «Встигну в магазин до закриття, завтра часу не буде. От так новини, приїжджає…»
Вона заглянула в холодильник. Для себе готувала мало, апетиту не було. Хімія забрала всі бажання. Переодягнулася і пішла в магазин, думаючи про подругу.
Вони подружилися відразу, з першого дня, коли в шостому класі серед навчального року до них прийшла нова дівчинка з романтичним і загадковим іменем Олеся. Потім вони разом вступили в один університет. На третьому курсі Оля закохалася у випускника військового училища, вискочила заміж і поїхала з ним у далекий гарнізон, перевелася на заочне.
Спершу листувалися, потім, коли мобільники увійшли в життя, дзвонили, але з часом спілкування звелося до вітань з Новим роком та днем народження. У кожної — своє життя, клопоти, діти. В Олі двоє синів, без нагляду нікуди.
Оксана вийшла заміж через рік після університету і відразу завагітніла. Пологи були важкі, більше дітей вона не могла мати. Донька виросла. Перед самим закінченням медичного університету вийшла заміж і поїхала з чоловіком на його батьківщину.
Вибираючи продукти в магазині, Оксана подумала, що не встигне прибрати. «Та годі, хто в мене сміОни стояли біля річки, тримаючись за руки, і Оксана відчула, як щось давно забуте — надія — почало прокидатися в її серці.