Сон: „Три обличчя однієї долі“
Надвечір три жінки зупинилися біля воза з грушами на крамничному майдані Львова.
Перша скривилася:
— Погляньте лиш — усі позім’яті, дрібні, ніби з пекла витягнуті! А ціни — наче за кришталеві келихи. Де світ котиться? Усе гіршає й гіршає…
Друга жартома підкинула в долоні грушу:
— Та вони ж живі, ці солодкі дари осені! Дощі топтали землю, вітри косили сади, але ось вони — наші, рідні. І руки, що їх зібрали, теж варті поваги.
Третя ж, не кажучі ні слова, відв’язала вузлик на хустці:
— Мій старенький дідусь у ліжку лежить, кашель його ламає. А він як дитина радіє вареникам із грушами… Йому неважливо, чи гладенькі вони, чи з цятками. Лиш би від серця.
🔹 Сендроття:
Кожен носить у грудях свою тишу.
Для одних — груші лише гнилими плямами.
Для інших — працею, що пахне медом.
А для когось — це тепла долоня, що годує.
Тому перш ніж кинути камінь — зазирни у свій власний двір.
