Олена сиділа за комп’ютером, але дивилася не на екран, а у вікно. Останні теплі вересневі дні. Та її думки кружляли не навколо погоди, а навколо несподіваної премії, яку вона отримала.
«Ярославчику нові кросівки треба. Він росте, як на дрожжах, все горить на ньому. Й куртку б купити, але до весни вона йому вже буде мала. Краще відкласти гроші на море…» Та раптом у кабінет увійшла Марічка та перервала її роздуми.
— Ну як? Оціни. Купила нове пальто! Пасує? Дороге, але того варте! — Вона широко розвела руки, демонструючи обновку. — Ну, що скажеш?
— І чоботи нові? Замшеві? — запитала сусідка Олени, Наталка. — Пройдеш разок під дощем — і все, прощавай, краса.
«А може, і мені нове пальто? Ну справді. Ношу вже четвертий рік те саме. Але мама… Мама не зрозуміє, розпочне лекцію. Мені майже сорок, а я все ще боюся її слів. Але ж один раз у житті можна зробити собі подарунок. До того ж, це не вдарить по сімейному бюджету. Я заробила ці гроші. Я маю право…» — розмірковувала Олена, дивлячись на Марічку в модному пальті.
А дівчата вже сперечалися.
— Та годі тобі! Просто завидуєш. У дощ надіну старі калоші. Нудні ви… Піду іншим покажу! — Марічка ображено вийшла, але залишила на столі дисконтну картку.
— Оленько, що задумалась? — Наталка визирнула з-за монітора.
— Думаю, купити собі пальто. Премію ж отримала…
— Дороге та непрактичне. У Марічки хлопець на машині возить. А ти в маршрутці в годину пік їздитимеш. І мама твоя… Ой, Олесю, вона тебе разом із пальтом з’їсть!
Подруги не втрималися й засміялися.
— Тобі легко говорити — у тебе чоловік є. А я все життя одягаюся по залишковому принципу. Спочатку — іпотека, потім — їжа, Ярик постійно щось потребує. А вже якщо щось залишиться — можна й собі купити. І то радію, якщо зі знижкою… — Олена зітхнула.
— Не мрій, а дій! Іди сьогодні після роботи. Слухай, ти ж гарна дівчина! Просто одягаєшся, як стара пані. Вибач. Марічка — вертихвістка, але чоловіки на неї ведуться. А ти — красна, з золотим характером. Одягнися стильно — і хлопці за тобою побіжать. Все ж знаєш — зустрічають за вбранням. І не слухай маму. Зроби подарунок собі!
***
Олена вийшла заміж пізно. З такою строгою матір’ю — колишньою вчителькою математики — дивно, що взагалі виходила. Вона все життя боялася її підвести, була відмінницею.
Хоча маму теж можна зрозуміти. Вирощувала Олену сама. Батько запив і зник, коли доньці не було й п’яти. Грошей бракувало, жили бідно.
Після університету Олена працювала, а ось особисте життя не складалося. ЧоловікамЧерез рік вони з Дмитром купили будинок біля озера, де тепер кожні вихідні гуляли всі разом — Олена, Дима, Ярик і навіть її мама, яка нарешті перестала ворогувати із пальтом.