— Вона тобі сподобається, мамо. Вона просто диво! — з ентузіазмом сказав Олег.
— А не набридне жити з дивом? — іронічно запитала Ганна.
Ганна стояла біля плити й прислухалась. Колись, коли був живий чоловік, вона завжди готувала вечерю так, щоб до його приходу усе було готово. Чоловік помер вісім років тому. Тепер так само вона чекала сина з роботи.
У дверях клацнув замок, і з прихожої почувся голос Олега:
— Мам, я вдома.
— Чую, — відповіла Ганна й посміхнулась.
— А що у нас сьогодні? Котлети, смажена картопля? — Олег обійняв матір і заглянув через її плече, вдихаючи апетитний аромат улюбленої картоплі з зеленим цибулем.
Ганна вимкнула газ, накрила сковороду кришкою.
— У тебе гарний настрій? Що трапилося? — за відтінками голосу вона відразу розуміла, як почувається син.
Олег відійшов.
— Мам, я одружуюсь.
— Вже час. А чому ж Оксана до нас не заходить? — спитала Ганна й розвернулась до сина, вдивляючись у його похмуре обличчя.
— Я одружуюсь на Мар’яні.
І Ганна відчула, як по спині пробіг холодок. Син давно став дорослим. Обіймав її, виявляв ніжність лише в моменти особливих зізнань чи радості.
— Ім’я багатообіцяюче. А як же Оксана?
— Оксана виходить заміж у суботу. Не хочу про це, мам. Давай вечеряти.
— Добре, що весілля Оксани не вплинуло на твій апетит. Мий руки.
Ганна поставила перед сином тарілку з картоплею, сіла навпроти, підперши підборіддя рукою, і спостерігала, як він їсть.
— А ця Мар’яна… хто вона?
— Вона гарна дівчина. Ти сама в цьому переконаєшся. Хочу познайомити тебе з нею. Може, у суботу? — Олег перестав їсти й подивився на матір. — Мар’яна тобі сподобається, я впевнений. Вона просто диво! — захоплено сказав він.
Щось подібне він казав і про Оксану. Те, що та вибрала нареченого заможнішого, Ганна дізналася від її матері, з якою вони вчились в одній школі й дружили, сподівались, що їхні діти одружаться. Зустрілись випадково в магазині, і та поділилась новиною. Вибачилась за вибір дочки.
— Дива багато не буває. А не набридне жити з дивом? — іронічно запитала Ганна.
— Мам, не смішно.
— А я й не жартую. Розкажи про неї. Що в ній такого чудового?
— Чого ти причепилась до цього слова? — Олег завагався. — Вона вчителька, викладає в школі українську мову та літературу, правда, лише перший рік. Серйозна, начитана. Мені з нею добре.
— А батьки в неї хто?
— Тато інженер, мама домогосподарка.
— І приїхала вона звідки?.. — Ганна не договорила, чекаючи, що син доповГанна глянула на сина, потім на Мар’яну, яка тепер сміялася разом з ними за столом, і зрозуміла, що саме ця дівчина, з її простотою і щирістю, і була тим самим дивом, яке вони всі так довго шукали.