Чорна смуга
Як і всі дівчата її віку, Світлана будувала плани: хотіла вступити до університету після школи, стати лікарем. Мріяла про справжнє кохання на все життя. Хто ж не мріє у сімнадцять? Та не всім судилося здійснити свої мрії. Від чого це залежить? Якби знати…
Мати виховувала її сама. Як і Світлана, вона колись теж шукала свого принца. Закохалася в гарного хлопця, думала – ось воно, щастя. Та він виявився азартним гравцем. Вигравав рідко, а програвав великі суми. Забирав гроші з дому, залізав у борги.
Щоб закрити борг, зв’язався з криміналом. На першій же справі його схопили, і він потрапив за ґрати, де то помер сам, то йому «допомогли». Одного разу до Ганни прийшли двоє бритих типів, сказали, що тепер борг чоловіка – на ній, погрожували. Що робити? Віддала за борги квартиру з усім добром і втекла з дворічною Світланкою куди очі дивляться. Чи зрозуміли бандити, що більше з неї нічого не видобути, чи квартира покрила більшість боргу, але більше її не чіпали.
Ганна з донькою оселилася в маленькому містечку під Дніпром. Сподівалася, що родючий край їх прогодує. Зняла кімнату в одного грузина в приватному будинку. Грошей він із неї не брав, просив лише допомагати по господарству. Дружина його померла років два тому, дорослі діти жили окремо.
Ганна погодилася. Прибирала, готувала, допомагала збирати врожай у саду… Справ у будинку з городом завжди багато. Грузин продавав овочі на ринку, цим і жив. Вдалі дні давав Ганні грошей на одяг для себе та доньки, а часом сам купував подарунки. Вона розуміла, до чого йде. Тому коли він запропонував стати його дружиною, не здивувалася. Був він невисокий, лисий, з товстим животом і вдвічі старший. Не подобався, але вибору не було. Нічого в неї не лишилося, тікати нікуди.
Обіцяв, що після його смерті будинок із садом дістануться їй із донькою. Ганна погодилася. Життя з ним було важким, роки тягнулися нескінченно, але вибирати не доводилося.
Коли грузин помер, Ганна з полегшенням зітхнула. Нарешті вільна і в своїй хаті. Чого ще бажати?
Світланка виросла справжньою красунСвітланка виросла справжньою красуннею, і її життя, нарешті, знайшло свій шлях до світла, коли вона відкрила невеличку лікарню в рідному селі, де кожен день дарувала людям не лише ліки, а й частку свого тепла.