**Квиток у один кінець**
Маті маленької Соломії працювала покоївкою в готелі й часто брала доньку з собою. Соломії подобався великий хол із кількома годинниками на стіні, які чомусь показували різний час. Подобались розсувні скляні двері, що відчинялися самі. Подобались м’які килимові доріжки, що заглушували кроки. Подобався запах готелю й гігантські дзеркала.
Але найбільше Соломії подобались гарні, вічливі дівчата за ресепшеном. Вона мріяла, що колись стане такою, як вони.
— Треба добре вчитися, бути вихованою й чемною. Адміністратор — це обличчя готелю, — пояснювала матір.
— У мене гарне обличчя. Ти сама казала, що я вродлива, — відповідала Соломія.
— Важливо не лише бути вродливою. Треба знати іноземні мови й отримати освіту. Зрости, закінчи школу, тоді побачимо, — посміхалась мати.
У старших класах Соломія вже допомагала матері прибирати в готелі. Вона розглядала свою тонку постать у великих дзеркалах і сердилась, що груди замалі, із зростом теж не пощастило. Але зріст можна виправити високими підборами. Зате волосся — густе, каштанове, з крупними завитками. Одним словом, усі дані, щоб стати адміністратором, у неї були.
Коли поруч не було Надії Василівни, Соломія сідала за стійку з дівчатами й спостерігала, як вони працюють. Під їхнім наглядом і сама впоралась би непогано.
Одного разу одна адміністратор захворіла, а друга поїхала на похорон матері. За ресепшен стала сама Надія Василівна, але впоратись із усім одноосібно не виходило. Тоді Соломія запропонувала допомогу.
— Я багато разів бачила, як це робити. Я впораюсь.
І справді впоралась. Усі залишились задоволені, а Соломія — найбільше. Вона почувалася дорослою й важливою.
— Молодець. Якщо вирішиш вчитися на готельний бізнес, я напишу рекомендаційний лист для вступу. Потім візьму тебе на роботу, — пообіцяла Надія Василівна.
Після школи Соломія вступила на заочне, щоб одразу застосовувати знання на практиці. Так пощастило, що одна з дівчат пішла у декрет, і Соломію поставили на її місце.
Кожну вільну хвилину вона вивчала підручники, штудіюючи англійську.
Маті пишалась нею. Вона все життя працювала покоївкою, а донька одразу стала адміністратором, ще й освіту отримає.
Молоді чоловіки залицялись до Соломії, робили компліменти, дарували цукерки, парфуми й квіти.
— Будь обережніша з відрядженими. Вони в подорожах усі «холості», а потім повертаються до своїх дружин, — попереджали матір і Надія Василівна.
Соломія вже багато розуміла. Одну покоївку нещодавно звільнили за зв’язок із гостем. Він звинуватив її у крадіжці грошей, а потім гроші знайшлися, але дівчину все одно звільнили.
Саме в готелі Соломія познайомилась з Олегом. Молодий хлопець приїхав із сусіднього міста у відрядження. Він сидів у холі, удаючи, що читає газету, але насправді спостерігав за нею. Коли зміна закінчилась, він запросив її в кіно. З ним було легко й цікаво. Соломії було приємно, що дорослий чоловік — на шість років старший — залицявся до неї.
Олег поїхав після відрядження, а наступні вихідні знову приїхав — тепер уже до неї, зупинившись у готелі. Вона цілий тиждень із нетерпінням чекала на вікенд. А за півроку він і зовсім перевівся до міста, отримавши слуА потім, коли поїзд уже набираА потім, коли поїзд уже набирав швидкість, вона зрозуміла, що нарешті вільно дихає, і вперше за довгі роки усміхнулася справді щасливо.